Золотий чайний століття
Особливу популярність напій набув у період з 960 по 1279 р. Це був час, коли країною правила династія Сун. Сталося це завдяки зміні способів виробництва чаю і розвитку гончарної майстерності.
Збір сировини в ту епоху обов’язково супроводжувався боєм бубон або барабанів. Після цього листя швидко пропаривались, висушували і прессовались. Високосортний чай оцінювався так само, як і золото. Вироблений з добірної сировини і зовсім вважався безцінним. При імператорському дворі продовжувала складатися традиція китайської чайної церемонії. До столу імператора запрошувалися знамениті державні діячі, художники і поети.
Змагання в майстерності заварювання напою
Цікава традиція отримала свій початок в провінції Фуцзянь. Тут фермери почали проводити чайні змагання, відправляючи кращі сорти напою до імператорського двору.
Дещо пізніше цю традицію підхопила знати. Отримати звання кращого чайного майстра прагнули мислителі, чиновники і навіть самі імператори.
Учасники таких змагань повинні були пройти декілька етапів приготування божественного напою. На першому з них листя загортали в папір і подрібнювали рукоятями ножа до стану порошку. Отримане сировину просівали. Потрібні стадії закипання води в китайської чайної церемонії визначали по шуму рідини, що доносяться з посуду з вузьким горлом. Далі приготавливалась в’язка суміш. Для неї брали кип’ячену воду і порошок. Найскладнішим для учасників змагань було визначитися з пропорціями інгредієнтів. При цьому найкращим напоєм вважався той, у якого був молочно-білий колір, і піна зберігалася як можна довше. Найпопулярніша посуд для такої церемонії в ті роки – черноглазированная чаша, прикрашена спадаючими лініями. Носила така ємність назва «заячий хутро».
