Вираз «Не місце красить людину, а людина – місце» все ще актуальне, бо поки існують роботи не дуже перспективні або рутинні заняття, які мало кому хочеться робити. Поговоримо сьогодні про багатогранного фразеологізмі, а заодно зрозуміємо, як написати про нього твір.
Значення
Незалежно від мети варто почати з визначення об’єкта дослідження. Іншими словами, який сенс міститься в прислів’ї? Вона оспівує, з одного боку, відповідальність людини, з іншого – його всесильності. Найпростіше розкрити її значення на прикладі роботи. Візьмемо двох осіб. Один працює без особливого бажання, весь час бурчить, що йому мало платять, що перспективи немає. Інший же, колега першого, не стогне і не плаче, а просто сумлінно виконує свій обов’язок, встигаючи слідувати наказам начальства. З часом другого переводять на більш високооплачувану посаду, а скаржиться сусіда так і залишають на його робочому місці. Та і головне навіть не те, що одного підвищують, а іншого немає, а те, що один отруює своє існування зневірою, а другий намагається жити і радіти, знаходячи заспокоєння в праці.
Якщо ще коротше передавати сенс приказки «Не місце красить людину, а людина – місце»: одному чоловікові можна дати керівну, добре оплачувану посаду, і він завалить все виробництво, а інший ординарну роботу використовують як плацдарм для свого сходження.
У звичайному шкільному творі вчителі зазвичай не вимагають від дітей чогось неймовірного, твір зводиться до тлумачення. Але ми спробуємо зазирнути глибше.
Чому істина, ув’язнена у фразеологізмі, вірна?
Дійсно, важко сперечатися з прислів’ям «Не місце красить людину». Але насправді цілком можна, спочатку пояснимо, чому вона все-таки права.
У самій непрезентабельний роботі є позитивні сторони. Навіть на самій нижній сходинці можна знайти локальну мету, яка буде підтримувати людини і виковувати з нього цінний кадр, причому тут немає ні іронії, ні насмішки. Офіціант може бездоганно подавати страви, двірник – помсти асфальт, при цьому їх діяльність не можна визнати безглуздою, навіть якщо не буде підвищення, бо вони тренують волю, витривалість і професіоналізм, а крім того, надають певну послугу суспільству в особі її конкретних представників. Людям, постійно думає про перспективу і майбутнє, важко уявити, як людина може бути задоволений роллю офіціанта, але іноді таке трапляється. Інша справа, що наша соціальна реальність не дуже пристосована для сприйняття такого роду випадків.
Вираз «не місце красить людину, а людина – місце» фактично говорить про важливість внутрішньої мотивації. У одних вона є, а в інших її немає, і це корінне відмінність.
Чому прислів’я викликає сумніви?
Життєва практика спростовує мудрість фразеологізму. Зрілий читач не буде сперечатися з цим. У кожного знайдеться достатньо прикладів, щоб підтвердити наші слова. Часом людина приходить на роботу і хоче щось змінити, але за кожне незначне зміна доводиться буквально битися. Потім сили покидають новоприбулого, і він адаптується до середовища: веде себе так, як всі.
Яскравою антитезою змістом виразу «Не місце красить людину, а людина – місце» служить приклад Майкла Корлеоне із саги «Хрещений батько». Якщо згадати, то головний герой не був спочатку мафіозі. Він навіть хотів легалізуватися, і в кінці третьої частини кіноепопеї у нього це вийшло завдяки покупці компанії «Иммобилиаре». Але від «професора математики», яким хотів стати Майкл, не залишилося й сліду. У даному випадку діяльність, «місце» поглинули людини і корінним чином змінили його.
Які твори можна написати, спираючись на мудрість?
Вибір тим обмежений лише фантазією автора. Тому що при бажанні в народній мудрості можна розгледіти:
- Конфлікт особистості і суспільства.
- Проблему відповідальності і безвідповідальності людини.
- Питання про обмеженість і необмеженість людських можливостей.
- Проблему співвідношення російського «авось» і сталого виразу.
- Проблему адаптації людини до середовища.
Є й менш складні теми, наприклад:
- Справедливість прислів’я.
- Актуальність прислів’я.
- Життєвість прислів’я.
- Прислів’я та прибирання сміття.
- Приповідка і наше ставлення до природи.
Прикладів таких може бути скільки завгодно. Структура виробництва наступна:
- введення (значення);
- проблема (можна вибрати з тим, які розташовані вище);
- висновок (думка автора).
Твір може обростати ” додатковими елементами в залежності від обсягу і завдань. Так, до речі, ще одна надзвичайно важлива інформація. Питання про те, хто сказав: “не місце красить людину”,- не передбачає відповіді, тому що у мудрості немає автора. Її придумав весь народ. Правда, зазвичай буває так: хтось один сказав, іншим сподобалося, а потім ім’я автора загубилося в невблаганному перебігу часу, і вислів стало надбанням громадськості.
