Сполучені Штати Америки є високорозвиненою економікою змішаного типу з яскраво вираженими елементами постиндустриальности. Розмір ВВП США складає в 2018 році двадцять трильйонів доларів. Хоча за номінальним ВВП Америка займає перше місце у світі за Паритетом купівельної спроможності вона займає другий рядок, поступаючись за цим показником лише Китаю.
Основи процвітання
Економіка США дуже різноманітна, але у всіх її секторах задіяні високі технології, які є основою не тільки для виробництва продукту, але і важливою частиною управління і адміністрування.
Починаючи з Другої світової війни, Сполучені Штати займають провідні позиції у світовій фінансовій системі, а долар є основною валютою для міждержавних розрахунків та заощаджень. Крім того, саме в доларах здійснюється оплата поставок самого затребуваного і важливого продукту сучасності – нафти.
У структурі ВВП США важливе місце займає високорозвинена фінансова система, що робить долар не тільки популярним засобом у міжнародній торгівлі, але і спонукає деякі країни використовувати американський долар в якості національної валюти. Багато країн, не беручи долар в якості офіційного платіжного засобу, не перешкоджають, тим не менш обігу серед власного населення.
Хоча внутрішній ринок США величезний, важливе місце в американській економіці займає міжнародна торгівля. Найбільшими стратегічними партнерами по торгівлі для Америки є КНР, Японія, Мексика, Канада, ФРН, Республіка Корея, Франція, Індія і Тайвань.
Однак не тільки фінанси і торгівля складають ВВП США, але і власне промислове виробництво, за обсягом якого тільки Китай випереджає Америку. до 2016 року США були найбільшою торгівельною державою планети, але тимчасово поступилися лідерством все того ж Китай, який, втім, стикається зі значними труднощами в економіці. У 2016 році ВВП США в доларах становив 18 трильйонів 569 мільярдів.
Економіка XX століття
На початку двадцятого століття США зробили низку серйозних заходів по поліпшенню основної інфраструктури країни, що сприяло розвитку інновацій в сфері торгівлі і обміну послугами. Таким чином, виробники товарів та послуг отримали доступ до самим різним верствам населення в різних, в тому числі і віддалених, куточках величезної країни. Темпи зростання ВВП США істотно прискорилися на початку XX століття не в останню чергу завдяки активному розвитку транспортної інфраструктури. Якщо у XlX столітті основу транспортної інфраструктури залізниці, то в XX столітті такою базою стає автомобільний транспорт і розвинена мережа автомобільних доріг.
Поліпшення комунікацій, прискорення зв’язку при підвищенні її якості створили основу для скорочення накладних витрат і зниження цін на низку продуктів та послуг. Весь двадцяте століття основу американського благополуччя становило промислове виробництво, постійне зростання якого і визначав темпи зростання ВВП США.
Починаючи з 1920 років національна економіка США була найбільшою в світі і лише Велика депресія 1930 роках поставила під загрозу таке положення речей. Незважаючи на те, що за десятиліття, що тривав криза, що почалася в 1929 році, американська економіка істотно скоротилася, вона досить швидко відновилася під час Другої світової війни.
Війна як каталізатор зростання
Незважаючи на те, що Велика депресія, яка завершилася в 1939 році, залишила глибокий слід в економіці Америки, країна почала активно відновлюватися на початку сорокових років.
Не останню роль у відновленні економіки зіграла Друга світова війна. У той час як країни Європи втрачали щодня десятки тисяч власних громадян, піддавалися руйнівних бомбардувань, втрачали промислове виробництво і знищували власні фінансові системи, американська економіка виявилася єдиною, яка виграла від загальноєвропейської катастрофи.
В кінці війни обсяг ВВП США істотно збільшився, а обсяг виробленої в них продукції залишав 37 % від загальносвітового, 37 % всієї продаваної продукції знаходилося в Північній Америці, а обсяг золотих запасів США становив 70 % від світового.
Військове виробництво і зростання ВВП
Америка була активним постачальником промислової продукції військового призначення на європейський ринок і в СРСР. Незважаючи на те, що європейські держави не мали можливості сплачувати за поставлену техніку, американські виробники отримували величезні замовлення, оплачувані з державної скарбниці. Саме збільшення держзамовлення і став прискорювачем американської економіки в роки війни.
Однак зростання економіки все ж означав істотні втрати для цивільного сектора економіки. Незважаючи на те що на території США не було війни, до сорока відсотків її промислового виробництва здійснювалось у військових цілях. Багато споживчі товари тривалого користування були зняті з виробництва. Величезні державні дотації направлялися не на соціальну сферу, а на фінансування армії, продукти харчування частково поширювалися по картках, а заробітна плата початку контролюватися державою. Багато робітників були направлені на військові виробництва із значно скороченою заробітною платою.
Повоєнне процвітання
Післявоєнний період, коли ВВП США на душу населення зростав протягом довгого часу, увійшла в історію як період післявоєнного процвітання або Епоха Кейнса, по імені великого британського економіста, чиї ідеї активно використовувалися в боротьбі з Великою депресією. Після закінчення Другої світової війни економіка змогла повернутися до звичного режиму виробництва і споживання. Починаючи з 1946 року зростання ВВП США становив до 3,8 % в рік.
Однією з найважливіших причин тривалого стабільного зростання американської економіки став консенсус в Західному світі про те, що не повинні повторитися дві речі: Світова війна і Велика депресія. Саме досягнення політичних домовленостей дозволили створити основу для процвітання західної економічної моделі.
Уникаючи повторення економічної катастрофи, яка склалася після Першої світової війни і сприяла приходу Гітлера до влади, американське уряд запропонував європейською державою економічну допомогу для відбудови промисловості й державних інститутів.
План Маршалла та зростання економіки
Незважаючи на те що перші повоєнні роки на території Німеччини проводилися заходи з деіндустріалізації і демілітаризації відповідно до плану Моргентау, незабаром було прийнято рішення відмовитися від цієї згубної політики. Так на зміну плану по деіндустріалізації прийшов план Маршалла, у якому взяли участь сімнадцять держав. Крім фінансової допомоги, план передбачав також і консультування по ряду важливих державних і економічних питань. наприклад, саме цей план заклав основи майбутньої Єдиної Європи, позбавленої валютних і митних бар’єрів.
Однак підтримка здійснювалася не цілком на безоплатній основі. Наприклад, заходи по зниженню валютних курсів і девальвації валют, які змушені були провести 28 європейських держав, створювали необхідні сприятливі умови для проникнення американського капіталу на європейський ринок. Завдяки цьому американські компанії одержували можливість купувати активи та сировину на території післявоєнної Європи за дуже низькими цінами, що створювало передумови для зростання американської економіки теж. А якщо врахувати, що від війни Америка постраждала істотно менше, то стає очевидно завдяки чому економіка США вирвалася вперед на довгі десятиліття.
Промислове виробництво і нафтова криза
До кінця 1980 років основу економічного благополуччя становило промислове виробництво, яке становило основу структури ВВП США. Однак у вісімдесятих намічається істотна зміна в структурі всієї американської економіки і на перший план виходять такі її галузі, як сфера послуг, розваг, освіти і виробництво культурних благ. Однак справжню базу для динамічного розвитку наприкінці XX і початку XXl століття становила фінансова система, яка стала головним виробником величезних капіталів завдяки можливості практично безмежні спекуляцій.
Таке положення справ на фінансовому ринку стало можливим завдяки Ямайської фінансовій системі, яка залишала право на визначення ціни валюти не за державою, але за ринком, який отримав можливість спекулювати не тільки товарами промислового виробництва, але і фінансовими інструментами.
Передумовою для впровадження нової політики стала нафтова криза 1973 року, коли ВВП США скоротився за рік на 3,1 %. В той тяжкий час багатьом експертам здавалося, що економіка Японії зможе перевершити за обсягом американську, але цього не сталося.
Економіка XXl столітті
У двадцять перше століття економіка США увійшла в стані глибокої рецесії і вкрай повільним зростанням числа робочих місць. Для того щоб стимулювати споживчий попит і зробити житло доступним як можна більшій кількості американських громадян, банки почали видавати вкрай ризиковані кредити на житло, ціни на яке були суттєво завищені.
В результаті такої фінансово-кредитної політики почався істотне зростання ринку нерухомості, що дало змогу збагатитися багатьом власникам будівельних компаній. Проте вже до 2007 року стало зрозуміло, що навіть кредити з низькою вартістю обслуговування по кишені далеко не всім з тих, хто звернувся за ними в банк і отримав позитивне рішення.
Так почався приріст числа “поганих” кредитів. Число неплатежів все збільшувалася, банки перестали отримувати стабільні щомісячні платежі і в їх капіталі почали з’являтися істотні прогалини. До 2008 року криза на американському іпотечному ринку спричинив за собою кризу на міжнародному фінансовому ринку. В результаті цієї кризи реальний ВВП США істотно скоротився і повернувся до докризового рівня лише у 2011 році.
Велика рецесія XXl століття
Починаючи з 2008 року в економіці США стався суттєвий спад, викликаний обвалом ринку нерухомості і послідував за ним фінансовою кризою. 2009 рік став першим років XXl столітті, коли дані по ВВП США показали негативний результат, тоді ВВП скоротився на 3,1 %.
Так як фінансовий сектор став початку століття провідним в американській економіці, то і основні ризики припадали на нього, а втрати в ньому тягнуть за собою ланцюгову реакцію банкрутств і розорень, судових позовів і багаторічних тюремних термінів для відповідальних за махінації та банкрутства посадових осіб.
Найбільшою втрату для американського ринку стало банкрутство банку Леман Бразерс, капіталізація якого досягала на момент початку кризи 690 мільярдів доларів. Цей банк врятувати не вдалося, а його керівництво вирушило на лаву підсудних за недбалість і небезпечні спекуляції.
Однак, такі великі фінансові організації, як Ситигруп і деякі інші отримали від держави фінансову допомогу в сукупному розмірі до 787 мільярдів доларів. Можна сказати, що фінансова криза початку століття став результатом політики дерегуляції та мінімального державного втручання, яка проводилася з початку сімдесятих років XX століття.
Велике значення в справі відновлення економіки зіграв план президента США Барака Обами, який запропонував зробити суттєві фінансові вливання в економіку за рахунок держави. Цей план був багато в чому базується на Кейнсіанській теорії.
Економіка США після рецесії
Після подолання наслідків Великої рецесії стало очевидно, що структура американської економіки перетерпіла істотні зміни і більше не є індустріальною. Згідно з американським Бюро статистики лише 20 % ВВП США припадає на промислове виробництво, а на сільське господарство не більше 0,9 %.
При цьому понад 79 % американського ВВП виробляється сферою послуг, яка надзвичайно розвинута і є высокоструктурированной галуззю нематеріального виробництва.
До сфери послуг в Америці відносяться медицина, освіта, фінансовий сектор і торгівля, а також величезна різноманітність консалтингових послуг, які американські компанії пропонують як на внутрішньому, так і на міжнародному ринку.
Однак, незважаючи на те, що матеріальне промислове виробництво скорочується, в ньому, як і раніше зосереджена максимальна кількість наукових нововведень. Машинобудування в США досягла таких висот, що освоєнням космічного простору тепер займається не тільки держава, але й приватні інвестори, хоча вплив держави на цю галузь все ще велика і проявляється у виділенні грантів та розподіл державного замовлення серед приватних підрядників.
ВВП і державний борг
Варто сказати, що зростання ВВП США за роками забезпечується саме завдяки істотному приватному впливу на ринок. На відміну від Росії, де 70% ВВП припадає на державний сектор економіки, в США економічне зростання забезпечується приватними корпораціями.
США мають найбільшої автомобільної мережею, великою кількістю аеропортів і величезним парком приватної авіації, в тому числі малої, що істотно впливає на мобільність місцевого населення і забезпечує гнучке пропозицію з боку робочої сили.
На американську економіку припадає до 15 % світового ВВП, а відмінною особливістю функціонування державної фінансової системи є величезні державний борг, який досягає сьогодні понад 19 трильйонів доларів. Порівняння ВВП Росії і США буде не на користь першої, так як американський перевершує російський більш, ніж у п’ять разів. При цьому структура американської економіки набагато більш стійка.
У 2017 році ВВП США на душу населення склав 57 436 доларів. Це дозволяє Америці займати сьому сходинку за цим показником серед інших країн світу. На першому місці стоїть Люксембург з показником 103 199 доларів. ВВП США за роками значно зростав починаючи з 1970-го, коли він становив 1 трильйон 75 мільярдів доларів. Таким чином, за сорок років ВВП країни зріс майже в двадцять разів.
