Всі ми знаємо, що таке легенда у загальновживаному сенсі. Це переказ, билина, історія з вигаданими елементами. Але що таке легенда карт? До кінця це знають далеко не всі. Давайте розберемося з цим терміном.
Що таке легенда карти?
В картографії легенда – це таблиця або перелік позначень, що використовуються в атласі у супроводі роз’яснення цих символів. Така система не є уніфікованою для всіх карт, але стандартизована і обов’язкова для топографічного їх виду.
Зазвичай в атласах легенда картки з умовними знаками розташовані на вільному просторі так, щоб не приховувати від читача які-небудь об’єкти. Якщо видання велике, то для карти відводиться сторінка, а то й кілька. Зазвичай символи в легендах зібрані в тематичні групи: населені пункти, дороги, рельєф, кліматичні зони, рослини і тварини, промислові об’єкти тощо. Також сюди можуть бути винесені будь-які статистичні або інформаційні відомості.
Символіка легенди
Умовні знаки в цьому випадку – це графічні символи, якими позначають різні об’єкти, особливості місцевості. Легенда карти світу або якоїсь певної місцевості допомагає розібратися в них. Без цього правильно прочитати атлас неможливо.
Якщо ви постійно працюєте з картами, то якісь умовні знаки розумієте вже логічно. Наприклад, якщо намальовано щось, що має певну площу, цей об’єкт буде окреслений кордонами або навіть заштрихований зсередини. Для зображення того, що не розтягнуто на місцевості, використовуються лінії, певні точкові символи.
Площа того чи іншого об’єкта не береться примірної – його зображення відштовхується від масштабу. Відомості про останньому ви завжди знайдете в легенді карти Росії, світу, окремої зони або області.
Головні вимоги до умовних знаків – вони повинні бути простими, логічно зрозумілими і різноманітними. Для цього, наприклад, окремі категорії виконані картографом в одному кольорі і стилі на карті, що в легенді. Виділити що-то можна і вибором певного шрифту, його розміру. Так, наприклад, мегаполіси позначаються великими літерами, обласні центри – прописними, невеликі населені пункти – дрібним шрифтом. А в легенді вже розписано, яке число жителів на увазі під собою кожне написання.
Ще одна важлива вимога до атласа – читабельність символів не тільки в таблиці-легендою, але і на ньому самому. Важко розібратися в зображеному, якщо умовні знаки зливаються із загальним тлом, схожі один на одного, намальовані без урахування якості друку. Картограф також звертає увагу і на те, кольоровим або чорно-білим буде атлас. У першому випадку різноманітність і чітка видимість символів здебільшого досягається різними відтінками, у другому – багатоликістю зображень, форм, шрифту.
Звичайно, нам більш зручні для орієнтування на місцевості максимально докладні карти. Але при цьому перевантаженість символікою може і сильно погіршити прочитання атласу. Щоб дізнатися, що приховав під собою той чи інший умовний знак, доводиться раз у раз звертатися до легендою, що досить клопітно. Тому картограф повинен вміти бути лаконічним – зобразити тільки необхідне, десь додати потрібні подробиці, винести збільшений ділянку. В іншому випадку карта перетвориться в складний ребус для учня, мандрівника чи іншого читача.
