Мистецтво Стародавнього Риму: опис, історія та цікаві факти

Античне мистецтво по праву вважається основою для мистецтва на наступних історичних етапах його еволюції. На її засадах базується і європейська мистецтво сучасності. А Санкт-Петербург як місто-музей використовує у своїй “експозиції” мотиви і класичні його основи для створення унікальних архітектурних і скульптурних шедеврів. У цій статті ми спробуємо розповісти коротко про мистецтво Стародавнього Риму.

Грецьке у римському

Після захоплення римлянами грецьких колоній на півдні Апеннінського півострова почалося формування Великої Римської імперії. В ході завойовницьких походів Рим збільшував свої території за рахунок захоплених територій держав. При цьому культура і мистецтво Риму також зазнавали змін, збагачуючись традиціями приєднаних народів.

Серед основних культур, на яких базувалася римська культура, а, значить, і римське мистецтво було класична спадщина Древньої Греції. В умовах синкретичності грецького мистецтва, сприйнятого римлянами, в ньому знайшли відображення і вірування та уявлення про навколишній світ. Тому в римській скульптурі і рельєфах ми зустрічаємо грецьких богів під новими іменами. Зрозуміло, не всі вони абсолютно синонімічні першоджерел: мають нові функції, нові сюжети міфів, навіть копії грецьких статуй відрізняються відсутністю тепла бежеватого мармуру, так як виконуються з місцевих сортів холодно-білого.

Новини архітектури

Мистецтво і культура Стародавнього Риму найбільш показово представлені в творах архітектури. Тут знайшли відображення особливості організації життя в імперії. Його можна розділити на чотири основних напрямки:

  • культова архітектура
  • громадська
  • розважальна
  • житлова.

До культовій архітектурі відносяться численні храмові споруди: від язичницьких (наприклад, Пантеон) в Римі до християнських (численні базиліки).

Однак спочатку форма базиліки використовувалася в суспільному архітектурі – для різних міських установ. і тільки потім була модернізована під культові споруди шляхом приєднання ближче до східного кінця додаткового поперечного нефа – трансепту.

До розважальної архітектурі відносяться численні амфітеатри, що будувалися у всіх містах імперії для проведення гладіаторських боїв і цькування звірів. Найбільшим пам’ятником цього призначення є знаменитий ll Colosseo (в перекладі з італійської – Колосальний), нам більше відомий як Колізей.

Житлова архітектура включала в себе три типи жител:

  • домусы;
  • інсули;
  • вілли.

Перші відносяться до типу сімейних житлових будинків і займають в міській забудові прямокутні ділянки. Життя в них прихована від очей чужих людей. І розростаються вони не вгору, а в глиб вулиць. Мають внутрішній двір-перестиль і головне приміщення – атріум, в якому ларариуме зберігаються маски і статуетки предків. Є в атріумі і басейн-имплювий з отвором у стелі – комплювием, які є нагадуванням про жертовних ямах на форумах.

Інсули – це далекі предки дохідних будинків 19 століття. Вони мали до шести поверхів, а в першому розташовувалися крамниці – таберны.

Вілли – заміські маєтки знатних і багатих римлян. Будинок в маєтку за своєю будовою нагадував домус. Але мав поруч садок, де перед будинком обов’язково був басейн – писцина.

Стилі в оформленні інтер’єрів

Особливості основних періодів мистецтва Стародавнього Риму знайшли відображення і в мистецтві його окремих міст, наприклад Помпей.

Декоративно-прикладне і мальовнича оформлювальне мистецтво в давньоримській архітектурі пройшло чотири етапи. Оскільки вони були вичленовані в ході вивчення декору житлових будинків у музеї під відкритим небом – Помпеях, то й стилі отримали назву “помпейські”.

Перший помпейський стиль – “инкрустационный” – мав на увазі використання мелкокубиковых мозаїк на історичні сюжети, зображення архітектурних елементів. В оформленні широко використовувалися яшма і кольоровий мармур, а також різноманітні напівдорогоцінне та природні камені.

Дивіться також:  Рух земної кори: визначення, схема і види

Другий помпейський стиль умовно можна назвати “архітектурним”, так як в якості основних об’єктів зображення служили архітектурні споруди, виконані з використанням перспективного листи. Використовувалися і ілюзії, наприклад, зображення людських фігур за “відкритими дверима”.

Третій помпейський стиль – “орнаментальний” – характеризується поверненням до площинному зображенні. У цей період площину стіни ділилася тоненькими намальованими колонами на прямокутні зони. Середня частина відокремлювалася бордюром із зображеннями оленів, птахів, рослин – частіше винограду. Кожна ділянка закрашивался темним кольором (синім, червоним, зеленим), у прямокутниках розміщувалися невеликі фрескові “картини” сюжетного характеру. Сюжетом зазвичай служило зміст міфів піднесеного характеру.

Четвертий помпейський стиль можна розглядати як синтез елементів другого і третього стилів. Тут вміло поєднується перспектива і орнаментальність. Однак, стиль явно перенасичений деталями. Але саме це давало можливість майстрам проявити свою фантазію. Тим більше, що і кольори використовувалися яскраві і насичені.

Лестощі і влада

Лестощі “оселилася” в творах мистецтва Стародавнього Риму вже в період ранньої імперії при імператорі Серпні. В героїчних статуях імператор зображений проводирем народу, що виглядає неправдоподібно. Так і в ролі полководця він виглядає кілька дивно, якщо враховувати особливості фізичного розвитку і моральних якостей.

Не менш брехливими виглядають статуї ничтожнейшего римського імператора Коммода, якого скульптори зображували у вигляді Геракла, що спирається на гігантську палицю.

Імператорів часто в мистецтві обожнювали. Так, Нерву зображували в образі верховного бога Юпітера. Але, порівняно з зображеннями у вигляді богів єгипетських фараонів, такі зображення Нерви виглядають фальшиво.

Однак, якщо зняти з зображуваних їх одяг і прибрати атрибути, то ми побачимо зовсім іншу картину: людей, зазначених немочами і обтяжених вадами. Так що не можна стверджувати про відсутність у римській скульптурі натуралістичності.

Особливе значення у розвиток цієї теми внесла винайдений римлянами скульптурний портрет. Але всі портретні зображення досить суперечливі: з одного боку здаються цілком реальними людьми з їх пристрастями й переживаннями, з іншого ж – зовсім неживі.

Тріумфальні пам’ятники давньоримської архітектури

Одним з нових і найважливіших напрямів в архітектурному мистецтві Стародавнього Риму стало зведення тріумфальних пам’яток – арок і колон.

Арки грали і цілком утилітарну роль – під їх склепіннями проїжджали римські легіонери, які здобули чергову славну перемогу в битві з арміями інших держав. На чолі війська на святковій колісниці їхав тріумфатор – полководець, який очолював римські легіони у військовому поході. Від слова “тріумф” – “перемога” і стали називатися споруди, присвячені найбільш значущим подіям воєн. Надалі тріумфальні арки стали зводити і за іншими випадках: при вході в амфітеатр, при спорудженні водогону або дороги і т. д. Іноді вони виконували і меморіальну функцію.

Тріумфальні колони служили символом прославлення імператорів і полководців стародавнього римського держави періоду імперії.

Ще один тип тріумфальних споруд мистецтва Стародавнього Риму – трофеї. Вони представляли собою висотні мавзолеї, увінчані на верхівці піраміди статуєю імператора, і встановлювалися на кордонах переможених держав або в місцях великих переможних битв.

Спа у Стародавньому Римі та декоративно-прикладне мистецтво

Спа-процедури дуже популярні в сучасному суспільстві. Але мало хто замислюється, де вони вперше стали модними і затребуваними. Сталося це ще в період розвитку культур стародавніх цивілізацій: Єгипту, Греції, Риму. Але тим більше, мало хто пов’язує цю традицію з розвитком мистецтва. Проте, саме у зв’язку з культом людського тіла стало розвиватися мистецтво будівництва та оформлення терм. Тут ми стикаємось з мистецтвом архітектури, так і з живописом, скульптурою та декоративно-прикладним мистецтвом.

Дивіться також:  Рішення задачі «На катері і теплоході 450 місць...»

Будь-яка терма починалася з “передпокою” – аподитерии. У наступному залі для відвідувачів було влаштовано басейн, розмірами можна порівняти з невеликим озером. У термах були холодні, теплі та гарячі ванни з чашами-басейни, гімнастичні зали, зали для відпочинку і спілкування, трапезні і бібліотеки, навіть кімнати з театральними підмостками.

Терми будувалися за вказівкою імператорів для народу і були безкоштовними. Вони як за розміром, так і по оформленню більше нагадували палаци. В їх декорі використовувалися найбагатші мозаїки, фрескові розписи, скульптурні зображення атлетів. Та й сам термальний “ритуал” цілком можна порівняти з мистецтвом.

Еволюція музичного мистецтва

Мозаїка – один з відомих видів образотворчого мистецтва Стародавнього Риму в історії розвитку культури цивілізації. Її види досить різноманітні як по використовуваних матеріалів (камінь, скло, раковини, смальта), так і за технологіями. Найбільш вагомими в давньоримському мистецтві були мозаїки з природних каменів і мармуру. Їх використовували, передусім, для оформлення підлоги та стін в будинках і храмах. Вони були не тільки красиві, але й міцні. Багато збереглися до нашого часу.

З різних мозаїк виділяються два виду використання колірної гами: монохромні (два кольори) і поліхромні (три і більше кольорів). В обох випадках фон традиційно викладався крупною галькою різноманітної форми і розміру, а малюнок (як правило, геометричний орнамент) більш дрібним.

Зустрічалися серед римських мозаїк і сюжетні картини з великою кількістю дійових осіб. І навіть портретні зображення. Популярні були батальні сюжети і анімалістика, у тому числі морська. Серед подібних мозаїк особливо слід виділити підлогові панно у “передпокої” домусов, де зображувалися сторожові собаки на ланцюгу.

Багато сюжетні картини доповнювалися рослинними вінками, гірляндами або орнаментами.

Мистецтво римського навігаційного дизайну

Прогулюючись по вуличках розкопаних Помпей, можна побачити, що вже у мистецтві Стародавнього Риму існувало мистецтво навігаційного дизайну. До нього можна віднести як нескладні таблички на фасадах будинків, так і незвичайні зображення на булижник мостової, а також скульптурні зображення навігаційного призначення на перехрестях вулиць. Такі зображення вам неодмінно покаже екскурсовод під час екскурсії в Помпеях.

Театральне мистецтво Стародавнього Риму

У театральному мистецтві виділяються три основних напрямки: народний театр, культовий та світський. Розвивається в Стародавньому Римі і ораторське мистецтво.

До народного театру можна віднести святкові дійства, пов’язані із завершенням збирання врожаю, в ході яких селяни виконували фесценнины, жартівливо-лайливі пісеньки – в діалогічній формі між двома групами хліборобів. Сюди ж можна віднести й зароджується мистецтво бродячих акторів – гистрионов.

В результаті посилення впливу грецької культури до одного з тріумфальних свят було прийнято рішення про взяття грецької трагедії латинською мовою. Сталося це в 240 р. до н.е. Режисером постановки став Луцій Лівій Андронік. Він же був і її єдиним актором. Саме тоді і виникла традиція римського театру не використовувати у виставах хор. Саме Лівій Андронік став засновником нового театрального жанру – “комедії плаща”, названої так тому, що актори грали в грецьких плащах в якості сценічних костюмів. Його послідовниками стали Тит Макцій Плавт і Публій Теренцій.

Дивіться також:  Кращі рецепти кимчи з пекінської капусти

Плавту належить ідея активного використання музики у сценічних постановках. Вистави стають музичними: крім діалогів тут звучать і пісенні номери – дуети, тріо, арії. Він же ввів у сюжет подробиці з римської реальності, що зробило вистави більш живими й близькими римському глядачеві. Змінився і мова комедій – став більш життєвим і зрозумілим.

Меншу частину репертуару римського театру займали трагедії. В основному, їх автором був Сенека. Вони мали п’ятичастинне поділ. На сцені одночасно не знаходилося більше трьох акторів. Сюжети ґрунтувалися лише на двох провідних проблемах:

  • викривлення людської долі, непідвладний навіть богам;
  • людські пристрасті, що несуть загибель, якщо виходять з-під контролю розуму.

У трагедіях Сенеки обов’язково повинен був бути присутнім хор. Він виступав у ролі коментатора подій. Постановки Сенеки рясніють магією, чаклунством, жахами і жорстокостями.

Римські вистави не були змагальними. Щоб їх відвідати, не потрібно було платити за місце. До 55 р. до н. е. театр не мав спеціальних будівель. Сюжети не були пов’язані з культом богів, а стосувалися тріумфальних свят і подій.

Музичне мистецтво

Музична спадщина Стародавнього Риму також можна розділити на кілька напрямів. Народна музика – це тріумфальні, весільні, застільні, поминальні пісні. Вони зазвичай виконувалися під музичний супровід тибии – різновиди флейти.

Популярними були культові пісні-ігри салієв, звернені до головним римським богам. Також сюди відносяться і співи “арвальских братиев” – представників жрецького стану: молитви і гімни.

Світська музика активно розвивалася в римському державі в період класицизму. Вона характеризувалася активним захопленням музикою всіх знатних римлян. Успіхом користувалися публічні концерти, змагання музикантів-віртуозів. Особливу повагу в цей період виявлялося вчителям музики.

Вкрали або зберегли?

Це питання хвилювало і досі хвилює всіх, кому цікаве мистецтво Стародавньої Греції та Риму. Адже явно прослеживающиеся традиції етрусків і греків можуть сприйматися як плагіат. Однак, скульптури, скопійовані колись римлянами з грецьких оригіналів, зберегли для нас багато зниклі з часом грецькі оригінали. Без можливості користуватися ідеями та досвідом грецьких архітекторів і класичної архітектури Греції ніколи не були б побудовані знамениті храми Риму. Грецькі сюжети трагедій і комедій стали основою і давньоримського театру, проте сильно зміненій та наближеної у римському менталітету.

Римське мистецтво, будучи спадкоємцем грецької і етруського, творчо їх переосмыслившее у відповідності з традиціями і особливостями культури Великої імперії, створив своє унікальне мистецтво і зберегло з його допомогою грецьке спадщина.

Ранньохристиянське мистецтво Стародавнього Риму

Християнська церква також наклала свій відбиток на розвиток давньоримського мистецтва. Не зруйнувавши храм всіх язичницьких богів – Пантеону, а пристосувавши його під свій культ, вона врятувала для людства унікальна пам’ятка давньоримської архітектури. Використавши форму базиліки для створення християнських храмів, вона зберегла і ці споруди для європейської культури. З зміцненням християнської релігії зазнали зміна і мозаїки – стали використовуватися інші матеріали і технології, сюжети Біблії та Євангелія. Збагатили ці сюжети і мистецтво фрескових розписів. Слід зазначити, що особливу роль у збереженні античного спадщини та розвитку християнської складової мистецтва Стародавнього Риму відіграв римський імператор Костянтин Великий.