Відпустка – це такий чудовий предмет, який начебто є, але якого немає! Саме так найчастіше гірко жартують наші співвітчизники. Дійсно, всі ми знаємо, що законом покладено деякий час відпочинку, за яке роботодавець ще й повинен платити, от тільки на практиці виявляється, що відпустка відпусткою, а робота-то горить. Статистика правових порушень, пов’язаних з трудовим законодавством, містить згадки ситуацій, коли люди працювали без відпустки не просто роками, але і десятиліттями. І все ж, що таке відпустка? Право, обов’язок чи привілей? Які бувають різновиди і чого варто чекати працівнику?
Загальне розуміння питання
Якщо запитати пересічного, що таке відпустка, багато хто відразу згадають щорічна оплачувана, тобто такий період в році, який за законом дається кожному офіційному трудівникові. Дні відпочинку йдуть підряд один за іншим, роботодавець не може звернутися до працівника з проханням вийти на роботу, хоча можливі виняткові ситуації (тільки якщо людина сама погоджується). У відпускний часовий проміжок за працівником зберігається його постійне робоче місце, середній рівень зарплати.
У діючих нормативних актах, що поширюються на територію всієї країни, днях відпустки присвячені положення Конституції, зокрема, п’ята частина статті, виданій під номером 37. Саме тут чорним по білому зазначено, що кожен трудівник має право розраховувати на регулярний відпочинок, якщо працевлаштування оформлено в офіційному порядку, укладена домовленість. Відпустка повинна оплачуватися підприємством. Таке право є у кожного трудівника. Не грає ролі, що за фірма, установа виступають в якості роботодавця, в якій формі відкрито це юридична особа.
Кому належить?
Саме по собі право на такий відпочинок виникає у кожної людини незалежно від того, за яким саме договором він був влаштований. Положення закону поширюються і на тимчасових працівників, які працюють протягом сезону, за сумісництвом, віддалено, на дому – словом, всі варіанти співпраці рівною мірою передбачають надання трудового відпустки. Працівники не можуть розраховувати на цю привілей, якщо відносини оформлені у вигляді цивільно-правової домовленості. Це означає, що за період відпустки роботодавець не буде платити, якщо укладено договір підряду або оформлене доручення.
Регулярно і стабільно
Співробітник підприємства, стосунки з яким у компанії оформлені легальним шляхом, може розраховувати на щорічну відпустку. Працівникам дається певний часовий проміжок (строго певне число), всередині якого не можуть виникнути робочі дні – переривати відпустку за законом неприпустимо. Законодавством пояснюється необхідність відпустки наступним чином: працевлаштовані особи повинні мати можливість відновити свою працездатність. При цьому роботодавець зобов’язується зберігати робоче місце, посаду весь період відпустки. З 114-ої статті ТК також випливає, що на підприємство покладено обов’язок збереження заробітної плати на колишньому рівні (стосовно до середнього значення).
Щоб виникло право на такий регулярний відпочинок, необхідно спершу пропрацювати на підприємстві певний часовий проміжок, тобто отримати трудовий стаж. Яким чином він розраховується, прописано в ТК, 121 статті. Кодекс доповнено низкою поправок, які регламентують, при якому стажі на яку відпустку (по тривалості) можна розраховувати.
Тонкий момент
Питання розрахунку щорічного основного оплачуваної відпустки працівникам представляють чималу головний біль для кадрового відділу, бухгалтерії сучасного підприємства. І то вірно: оновлення закони вносяться постійно, необхідно стежити за тим, щоб випадково не порушити нормативи. В іншому випадку працівник має право звернутися до трудової інспекції. Відстежуючи поправки, потрібно, наприклад, звертати особливу увагу на ті періоди, який необхідно включати в робочий стаж: їх перелік час від часу змінюється. Наприклад, якщо відносно недавно не було потрібно включати час, коли людина не могла виходити на роботу, так як не пройшов медичний огляд, причому провина була не на працівника, то самі нові підходи до трудового законодавства потребують урахування цих тимчасових проміжків при обчисленні стажу для визначення тривалості і дат відпустки.
Фактично виходить, що дізнатися про те, що таке відпустка, на практиці може навіть людина, який працевлаштований, але не працював, оскільки не мав допуску через проведеного медичного огляду. Законодавство, правові нормативні акти у такій ситуації все одно закріплюють за людиною право на робоче місце на цей період, на посаду. З цього випливає і право на відпустку, свята, коли не потрібно виходити на роботу, вихідні та інші вільні від робочої зайнятості дні. В деякій мірі це регламентується колективним договором, прийнятими на рівні конкретної юридичної особи нормативними актами, укладеними з працівником у приватному порядку угодами.
А можна мені побільше?
Не так давно в законодавство ввели нові умови щодо відпустки без збереження оплати. В даний час максимальна тривалість такого періоду для включення в стаж – 14 діб, хоча раніше була вдвічі меншою. Мова йде тільки про період, який бухгалтери і кадровики повинні будуть порахувати стаж. А ось якщо працівник просить надати йому більше часу, роботодавець вправі задовольнити прохання, але для розрахунку стажу не враховувати ці дні.
Подібне нововведення було сформульовано, щоб працівники могли більш вільно розпоряджатися своїм часом, брати відпустки, не побоюючись залишитися в дуже невигідному з фінансової точки зору положенні, коли прийде час розрахунку щорічної відпустки та відпускних. А раніше період відпустки працівника без з/п враховувався в стажі лише наполовину коротший, то є всього сім днів.
Коли піти вперше?
Ледь влаштувавшись на нову роботу, можна на власному досвіді відразу пізнати, що таке відпустка, яке щастя може принести регулярний відпочинок. Спершу доведеться відповідально попрацювати не менше півроку: саме після закінчення цього тимчасового періоду, як випливає з правил, законодавства, можна вперше дозволити собі взяти офіційний перерву від трудової діяльності в рамках конкретного підприємства. Звичайно, в деяких випадках можна обговорити з роботодавцем можливість надання відпочинку раніше і навіть отримати за це суму відповідно до правил розрахунку відпускних, але це реально лише в умовах, коли начальство підтримає ініціативу працівника. Як видно з реальної практики, розраховувати на подібний індивідуальний підхід можна далеко не на кожному підприємстві, і привілейоване становище зазвичай дістається тільки найціннішим трудящим.
Щоб отримати відпустку раніше покладеного часу, необхідно оформити спеціальну заяву на адресу керівництва, де описати свою мотивацію. Як правило, позитивне рішення приймається, якщо працівник опинився в одній з наступних ситуацій:
- жінка вагітна, готується до пологів або нещодавно народила дитину;
- працевлаштований не досяг повнолітнього віку;
- співробітник підприємства усиновив дитину, вік – 3 місяці або менше;
- випадки, коли на відпустку працівник має право наполягати, керуючись положеннями будь-якого з діючих федеральних законів.
Скільки дадуть?
Вже в момент працевлаштування працівника цікавить, скільки днів відпустка триває. Ще б пак, саме цей період робочого року – самий приємний! Законодавством встановлено, що в загальному випадку людина може розраховувати на 28 днів (розрахунок ведеться за календарем, без пропуску вихідних). А ось святкові дні не включаються в число цих 28. Зазначена тривалість характерна і для тих компаній, де робочий графік передбачає зайнятість шість днів в тиждень з семи, і тих, хто працюють тільки за п’ятиденці.
28 діб – це період, гарантований законом. Коли говорять про те, скільки днів відпустка триває, враховують, що на деяких підприємствах можуть встановити і більш тривалий часовий проміжок. А ось менше зробити не можна, це вже буде суперечити чинному законодавству. Нормативи загальноприйняті, діють на федеральному рівні, тобто на території всієї країни. Щоб продовжити відпустку на більший часовий проміжок, необхідно укласти договір, можливий нормативний шлях. В нормі більш тривалий період відпочинку покладено деяким категоріям працівників. Усі вони перераховані у 115-ї статті ТК, у другій частині цього документа.
Спеціальний випадок
В якій ситуації і хто може розраховувати на більшу тривалість оплачуваної відпочинку кожен рік, ніж стандартні 28 днів? Із законів можна зробити висновок про застосовність таких норм до наступним категоріям громадян:
- неповнолітні працівники, які мають право на 31 день відпочинку;
- мають інвалідність особи, які мають 30 днів;
- працевлаштовані в дитячі установи (42 дні);
- співробітники прокуратури, слідчі, прокурори (30 днів).
Втім, багатьом найкраще знайомі тривалі відпустки педагогічних працівників. Дійсно, задіяні в освітній системі в якості вчителів, викладачів особи можуть провести у відпустці не менше 42 днів, а для деяких установ цей термін складає цілих 56 діб.
Правила: які ще є?
Якщо людину влаштували за сумісництвом, тоді оплата відпустки працівникові повинна бути прив’язана до термінів на основному місці зайнятості, одно як і сам вільний період: необхідно, щоб дати співпали. Якщо за сумісництвом чоловік пропрацював менше півроку, в такій ситуації він має право претендувати на час для відпочинку авансом.
Якщо було вирішено надавати відпустку авансом, необхідно дати можливість працівнику відгуляти весь дозволений законом для цієї категорії осіб період. Доведеться за нього заплатити по повній програмі. Як правило, таку форму надання відпустки фіксують в колективному договорі або іншому нормативному акті, введеному в силу на конкретному підприємстві.
Що далі?
Якщо людина працює на підприємстві другий рік або більше того, він може розраховувати на надання відпустки в будь-який час, заздалегідь задокументовану графіком відпусток. Скласти, підписати, затвердити такий графік необхідно за два тижні до кінця грудня. У документі прописують прізвища всіх працевлаштованих на підприємстві із зазначенням підрозділу, в якому вони перебувають, конкретних посад, а також заплановані періоди відпустки – дати, тривалість проміжку днями. Законом заборонено не надавати працівнику відпустку два роки або більший термін.
Кожен черговий строк необхідно надати персоналу до закінчення року. У деяких випадках можуть втрутитися в ситуацію причини, що не дозволяють людині в поточний момент покинути свою посаду заради тимчасового відпочинку. Роботодавець зобов’язаний підібрати такий новий період відпустки, який задовольнить працівника. Якщо працевлаштований людина бажає розділити річний відпустку на два «порції», закон залишає за ним таке право. Одна з частин має становити 14 днів.
Це важливо!
Якщо людина працевлаштована за строковим договором тривалістю два місяці і менше, він може розраховувати на оплачувану відпустку по закінченні цього строку. Альтернативний варіант – компенсація, що сплачується в момент звільнення. Для розрахунків використовують наступну формулу: один повний відпрацьований місяць дає право на два дні відпочинку.
Якщо виникає необхідність відкликати з відпустки, можна зробити лише при офіційному згодою працівника. Весь період, що залишився невикористаним, надається працівнику у найбільш зручний для нього момент в нинішньому році. Альтернативний варіант – подовження відпустки в наступному році на невикористане кількість днів. Деякі групи осіб не можуть бути відкликані з відпустки навіть у випадку, якщо вони готові підписати згоду. Закон забезпечує такий захист:
- неповнолітнім;
- жінкам у відпустці по вагітності;
- працюючим у шкідливих, небезпечних умовах.
Мабуть, можна і довше
У ряді випадків необхідно продовжити оплачувану відпустку. Це поширюється на працевлаштованих, якщо у відпускний період вони захворіли і цьому факту є офіційне підтвердження – документи з лікарні. Можливе подовження відпустки, якщо в цей час людина виконував свої обов’язки, хоча за законом передбачено звільнення. Деякі специфічні моменти можуть бути прописані у внутрішній документації конкретного підприємства.
Додатково
Певним категоріям покладено додаткову відпустку. Працівники, які мають право на таку привілей:
- трудящі в умовах небезпечних, шкідливих факторів;
- вимушені працювати за ненормованого графіка;
- зайняті на робочих місцях на Крайній Півночі чи в місцевостях, законами прирівняних до такої області;
- справляються з обов’язками на посадах особливого характеру;
- деякі специфічні категорії, про права на додаткову відпустку яких свідчать федеральні або локальні документи.
Деякі положення на цей рахунок може містити колективний договір. Якщо працівник має право на таку привілей по кожному з зазначених підстав, роботодавцю не тільки доведеться надати йому додатковий час для відпочинку (кожен рік), але і оплатити цей часовий проміжок.
А я вчуся!
Розраховувати на навчальний відпустку можна за основним місцем зайнятості. Якщо на підприємстві людина влаштована за сумісництвом, тоді на своєму основному робочому місці, він може отримати відпустку, за який бухгалтерія нарахує гроші у відповідності з середнім заробітком, а от на другій посаді доведеться попросити період за свій рахунок. Законом зобов’язання з надання таких часових проміжків покладено лише на тих роботодавців, де людина влаштована як постійного працівника на повну зміну. Підприємство, що прийняло учня сумісником, вправі відмовити в наданні тимчасового проміжку за свій рахунок.
Якщо людина проходить навчання у кількох закладах відразу, роботодавець повинен надати відпустку з урахуванням тільки одного з цих двох місць. Допускається прикріплення часового проміжку до щорічного оплачуваної, але їх не можна поєднати. Навчальний відпустку не може накладатися і на будь-які інші види періодів для відпочинку.
Сьогодні або завтра?
За законом, вже призначений згідно з графіком відпустку можна перенести. Це допускається, якщо працівника повідомили про наявність і виписаному йому періоді для відпочинку за два тижні або менше до початку часового проміжку. Допускається перенесення відпочинку, якщо роботодавець не перейнявся своєчасним перерахуванням грошей, призначених за цей період. В будь-якій з ситуацій необхідно скласти додаткову угоду між представником підприємства і працевлаштованим людиною, де прописати нові терміни відпочинку.
Спеціальний випадок – це ситуація, коли надання відпустки об’єктивно сильно впливає на матеріальний дохід, нормальне функціонування підприємства. За умови згоди працевлаштованого в такій ситуації можна перенести належні для відпочинку дні на наступний рік. Використовувати термін доведеться в межах 12 місяців з моменту завершення року, за який цей період надавався.
