Мадагаскар – це незалежна держава, розташована на однойменному острові в Індійському океані. Його площа становить 578 тис. км2. В рейтингу найбільших островів світу він займає четверту позицію. Населення Мадагаскару близько 24,2 млн осіб. Столицею держави є місто Антананаріву.
Історичні відомості
Мадагаскар – один із найбільших держав, розташованих на території одного острова. Як стверджують вчені, заселення цих земель відбувалося в часи, коли на території Європи діяв період раннього Середньовіччя. Малагасійці (як називають корінне населення Мадагаскару) мали тісну співпрацю з арабськими народами і запозичили у них алфавіт Сурабе. У 1500 році про острові дізналися європейці, після того як до його берегів пришвартувалися португальські кораблі.
В 18-19 століттях на території нинішньої держави було створено королівство під назвою Имерина. Але в 1897 році ці землі були колонізовані Французькою імперією. В період з 1940 по 1943 рік острів потрапив під окупацією Великобританії і лише в 1960 році він отримав незалежність. Незважаючи на звільнення від колоністів, населення Мадагаскару так і залишалося за межею бідності. Все це відбувалося із-за нестабільності економічної і політичної складової країни. До влади приходили різні військові угруповання, які намагалися маневрувати між Європейськими державами і країнами соціалістичного табору в період Холодної війни. По закінченні цього протистояння на острові Мадагаскар стартував процес демократизації.
Чисельність населення
Сьогодні на Мадагаскарі проживає понад 24 млн людей, а за деякими даними ця цифра вже перевалила за 25 млн. За останнє століття приріст населення збільшився в 10 разів. Основний відсоток громадян становлять діти і молоде покоління малагасійців, вік яких не перевищує 20 років. Їх налічується 60 %.
За оцінкою демографів, чисельність осіб жіночої і чоловічої статі практично однакова, різниця в цифрах становить менше 100 тис.
Цікавий факт! З часів епохи Великих Географічних Відкриттів, коли населення Мадагаскару становило 600 тис. осіб, до 1900 році досягла позначки 2,5 млн.
За попередніми підрахунками, якщо народжуваність в країні буде підвищуватися такими ж стрімкими темпами, як зараз, до 2100 року кількість громадян острова збільшитися до 70 млн.
Щільність населення Мадагаскару (за даними 2015 року) становить 41,3 чол. на км2.
Офіційні мови
На території Мадагаскару діють дві офіційні мови: французька та малагасійська. Перший з них є спадщиною колонизаторства, а ось другий вважається до корінних. Малагасійська мова належить до малайсько-полінезійської групи. За період свого існування він поєднував у собі прислівники з малайського і полінезійського. У ньому зустрічаються арабські, амхарские і креольські слова, а також багато чого запозичено з мови суахілі і банту.
Лінгвісти, що займаються вивченням мови малагасійців, знайшли в ньому відгомін санскриту (стародавньої мови індусів), що свідчить про те, що переселенці з Малайзії та Індії прибули на острів понад 2000 років тому.
Прислівник корінних народів маловивчений. Але так як у нього багато спільного з іншими мовами малайсько-полінезійської групи, малагасійців зможуть зрозуміти мешканці Яви і Суматри, народності вісайя і тагали, що живуть на Філіппінах.
Віковий показник
Віковий склад населення Мадагаскару, за даними 2015 року, виглядає приблизно так:
- діти від 0 до 14 років – більше 40 %;
- молоді люди від 15 до 24 років – 20,53 %;
- особи 25-54 років – 31,56 %;
- люди похилого віку (55-64 роки) – трохи більше 4 %;
- люди похилого віку від 65 і вище – 3,22 %.
Що дивно, коефіцієнт народжуваності набагато вище, ніж смертності. За статистичними даними 2015 року, на 1000 чоловік доводилося 6,81 померлих і 32,61 народжених людей.
На острові Мадагаскар дуже висока дитяча смертність, проте це ніяк не впливає на зниження чисельності громадян країни. Вся справа в тому, що в державі дуже велика народжуваність. Фертильність становить 5,1 дітей на одну жінку. Як правило, у міських сім’ях виховується по 2-3 дитини, а от в сільській місцевості, кількість дітей може досягати 5 і вище.
Релігійні уподобання
Релігійний склад населення Мадагаскару дуже різноманітний. Більшість громадян країни сповідують традиційну релігію корінних жителів. Основна доктрина культу предків – це зв’язок між царством мертвих і живих людей. Найбільше прихильників цього релігійного руху зустрічається серед народу имерина.
У загальній складності, близько 52% всього населення Мадагаскару вірують в культ предків. Вони вважають, що всі душі померлих людей приєднуються до праотців і утворюють своєрідну «божественну» ієрархію. В цій релігії є вельми дивний обряд, який для європейців здасться дикунством. Ритуальна церемонія (фимадихана) має на увазі під собою «перевертання мертвих». Під час традиційного обряду, віруючі витягують тіла покійних і обертають їх нової шовкової простирадлом (покривалом). Під час свята люди веселяться і влаштовують танці. Вони можуть носити померлих на руках під час церемонії, а після помістити їх назад в склеп.
Населення Мадагаскару, яке сповідує християнство, становить приблизно 41 %. Більша частина належить до Римсько-Католицької церкви. Трохи менше на острові протестантських конфесій, серед яких лютерани, адвентисти, англікани і інші.
Інша частина громадян країни, а це 7 %, є прихильниками ісламу. Найбільше вчення Корану поширене на західному узбережжі острова.
Расовий склад населення Мадагаскару
Основна маса жителів острова – це малагасійці. Вони складають 98 % від загальної чисельності населення. Що цікаво, малагасійці – це не окрема нація, а сукупність 20 етнічних груп. Всі вони зводяться до малайсько-індонезійським народам. Корінне населення ділиться на дві підгрупи:
- Гірські племена. До них відносяться бецилеу, мерина, сиханака, микеа та інші.
- Народи узбережжя. У цю групу входять антануси, сакалава, антакарана, бецемисарака, цимихети, махафалі та інші.
Такий поділ обумовлено історичною міграцією людей, прибулих на острів. Заселення Мадагаскару австронезийцами відбувалося в період з II по V століття. Вони влаштувалися в районах центрального нагір’я. Через роки настала друга міграційна хвиля, коли на острів стали приїжджати мешканці східної частини Африки, переважно відносяться до народу банту. Ці переселенці влаштувалися на вільних землях прибережної зони. За деякими даними, банту потрапили на острів в результаті торгівлі людьми.
Але є й інші не менш цікаві версії з приводу заселення острова. Деякі вчені стверджують, що першою на Мадагаскарі виявилася негроидная раса, а переселення австронезийцев сталося значно пізніше.
Відмінності між корінними етносами
Люди, довго прожили в цій країні, та корінні мешканці острова, чудово навчилися визначати відмінності між етнічними племенами. Між собою малагасійці називають один одного «гаси». У всіх етнічних груп є відмінності, хоча і не дуже прикметні для приїжджих гостей. У них різні мовні діалекти, типи жител і т. д. Відрізняються вони і за зовнішніми ознаками: кольором шкіри і формою обличчя. Практично у всіх груп різні фрази вітання.
Говірки та діалекти місцевого населення бесписьменны. У навчальних ж закладах використовується офіційний державний малагасійська мова. На ньому розмовляє понад 80 % усього населення.
Найбільші міста острова
Найбільшим і густонаселеним містом Мадагаскару є столиця держави Антананаріву. За даними 2010 року, на території цього мегаполісу проживало близько 1 млн 688 тис. осіб. Більше міст-мільйонників на острові немає.
Є ще 4 населених пунктів в рейтингу найбільших», до них відносяться:
- Туамасіна. Це місто розташоване в однойменній провінції і є її центром. Тут у 2010 році проживало понад 225 тис. населення. Враховуючи стрімке демографічне зростання в країні, можна припустити, що ця цифра істотно зросла за 7 років. Місто омивається водами Індійського океану і вважається одним з головних портів країни. Звідси транспортують експортні товари: прянощі (гвоздика, перець, ваніль), кава, графіт. А з інших країн доставляються харчові продукти, текстиль, обладнання та верстати різного призначення.
- Анцірабе. На сьогоднішній день в цьому місті числиться до 250 тис. населення. Так як він знаходиться в гірській місцевості, на висоті 1500 м над рівнем моря, кліматичні умови більш холодні, ніж в інших регіонах. Анцірабе славиться своїми теплими джерелами і гарячими купальнями. Недалеко від міста знаходиться ще одна визначна пам’ятка – озеро Тритрива, яке має вулканічне походження.
- Фианаранцуа. Місцезнаходження населеного пункту – однойменна провінція. За даними 2010 року, тут проживало 184 тис. осіб. Основна частина міста була побудована в 20-ті роки минулого століття. Він умовно розділений на три частини: верхній, середній і нижній місто. Тут є автомобільна траса, що веде до міста Амбуситрою (з північної сторони) і до Амбалавао (з південної). Також налагоджено авіасполучення. На прилеглих до міста територіях вирощують кавові зерна, помідори, рис і тютюн. Також є численні виноградники.
- Махадзанга. Населений пункт, розташований у сіро-західній частині острова. Він є головною адміністративною одиницею в однойменному окрузі. Чисельність жителів міста більше 166 тис. чоловік (дані 2010 року). Тут знаходиться морський порт, але так як глибина в гавані не надто велика, сюди заходять малогабаритні судна, що перевозять вантажі до 150 тонн. Самим основним товаром, що експортуються з Махадзанга, є заморожені креветки. В місті є аеропорт. Місцеві пляжі дуже мальовничі й приваблюють в ці місця безліч туристів.
В останні роки багато жителів сільської місцевості переїжджають жити до міста, проте їх число все ж більше. Згідно зі статистикою, 30 % малагасійців – це городяни, а решта 70 % – мешканці глибинки.
З кожним роком різниця між народжуваністю і смертністю збільшується на користь першого, за рахунок чого зростає чисельність населення Мадагаскару.
Опис економіки країни
Економіка острова відноситься до країн, що розвиваються. За підсумками 2007 року, ВВП держави склав понад 18 млрд. доларів США, що вивело країну на 116 позицію в світовому рейтингу. Дохід на душу населення один з найнижчих (157 місце) і становить 1068 доларів.
Головні складові економіки Мадагаскару – сільськогосподарська галузь, рибальський промисел і туризм. Країна є експортером різних спецій і прянощів, кави, ванілі, а по какао, рису, цукрового піску, бобових, арахісу і бананам вона займає лідируючі позиції на світовому ринку.
Туризм на Мадагаскарі – один з основних джерел доходу держави. Природне багатство сприяє залученню багатьох людей в цей екзотичний куточок. Близько 80 % представників рослинного і тваринного світу вважаються ендеміками.
Рабство в XXI столітті?
Ходять чутки, що навіть зараз на території острова деякі люди утримуватися в рабстві. Звичайно, воно має дещо інші форми, ніж в давні часи, і не носить офіційний статус. Так як велика маса людей живуть за межею бідності, їм доводиться брати в борг у заможніших односельчан або родичів. Не маючи змоги розрахуватися, вони змушені відпрацювати взятий позику. При цьому, не отримуючи за свій труд копійки. Багато молоді і навіть діти працюють за їжу і дах. Довгі роки населення Мадагаскару було низкообразованным, але до сьогоднішнього дня картина істотно змінилася.
Освіта
Хоча Мадагаскар і є країною «третього світу», стандарти освіти тут дуже високі. Початкова школа – це норма для малагасійців. Реформа освіти, розпочата президентом Рацираки, посприяла підвищенню рівня знань і кількості учнів. Відкривалися нові навчальні заклади, а отримання початкової освіти стало обов’язковим.
Близько 35 % всіх дітей, які закінчили перший етап, переходять в старшу школу. І лише 5 % ідуть у вузи. Всі предмети вивчаються на державному малагасійська мовою. Найосвіченішою етнічною групою вважається мерина.
