Словосполучення “динамічний стереотип” здається дивним. Адже стереотип – це щось постійне, а слово “динаміка” зазвичай пов’язане із зміною або переміщенням. Але тут маються на увазі постійні зв’язки в мозку людини, які можуть змінюватися під впливом навколишнього середовища. Динамічний стереотип у людини – це фізіологічна основа усіх його вмінь і навичок. Знання основних закономірностей допоможе ефективніше використати цей механізм у цілеспрямованому навчанні.
Формування
Певний набір дій і реакцій виникає у відповідь на вплив одних і тих же подразників. Людина відповідає на подразники однаковим набором нервових імпульсів, тобто навчається. З часом організм витрачає все менше зусиль на формування цих реакцій, так як вони переходять в розряд автоматичних. Завдяки стійким зв’язкам нейронів у головному мозку ми ходимо, бігаємо, катаємося на велосипеді. Самий перший динамічний стереотип нашого життя – це ходіння на двох ногах.
Створення нового стереотипу проходить повільно. Спочатку утворюється один базисний умовний рефлекс, потім другий і так далі. На заключному етапі формування навику всі безумовні рефлекси складаються в один ланцюжок, стають взаємообумовленими. Наприклад, музикант спочатку вчить ноти, потім акорди, гами і тільки потім розучує нескладні мелодії.
Завдяки динамічному стереотипу людина досягає вершин у спорті або вивчає іноземні мови. Плавання, гімнастика, катання на роликах і ковзанах – всі ці види діяльності пов’язані з вищою нервовою діяльністю.
Приклади
Щоб краще зрозуміти основу наших навичок і звичок, розглянемо приклади. Кращим прикладом динамічного стереотипу служить навчання дитини у 1 класі листа. Спочатку він насилу виводить літери, концентруючись на кожної дрібної деталі. Нервове напруження при цьому дуже сильне. Потім першокласник выучивает літери, вони вже даються легше і швидше. Потім він приступає до написання слів, речень.
Ще один приклад динамічного стереотипу – навчання хлопчиків грати в хокей. Лише коли дитина навчиться вільно пересуватися на ковзанах, він зможе добре вести шайбу. За цими навичками також варто формування динамічного стереотипу.
Послідовний і просторовий види стереотипів
Умовно рухові стереотипи можна розділити на 2 види: просторовий і послідовний. Рухові, або просторові стереотипи – це індивідуальна програма” рухів. У кожного своя пластика тіла, своя хода. За всі ці прості переміщення в просторі також відповідають певні рухові стереотипи. Адже ми вже не думаємо в дорослому віці, як користуватися ложкою чи пройти з кімнати в коридор. Всі ці дії вже виконуються автоматично.
Послідовні стереотипи пов’язані з якими-небудь звичками (наприклад, щодня чистити зуби) або інтелектуальною діяльністю. Якщо синаптичні зв’язку сформовані, ми можемо виконувати декілька дій одночасно. Найчастіше три або чотири. Динамічний стереотип закріплюється в корі мозку на все життя.
Роль режиму дня у формуванні стереотипів
Будь-яка навичка формується протягом тривалого часу. Навчитися добре кататися на ковзанах за один раз неможливо. Також не можна засвоїти великий обсяг інформації перед іспитом за день. Саме тому організм потрібно привчати навчатися і відпочивати в строго певні години. Адже процеси розслаблення і напруження чергуються по своїм законам, під які необхідно підлаштовуватися.
Психологія і біологія підтверджують, що людина краще навчається, працює і навіть швидше засинає, якщо всі ці процеси відбуваються регулярно, тобто в один і той же час при однакових умовах.
Закріплення динамічного стереотипу і ЦНС
Розберемо, що таке навичка. Це автоматизований і стійкий компонент діяльності. Формуються навички завдяки постійному повторенню і закріпленню. Навчання новим навичкам цілком залежить від роботи центральної нервової системи. Щоб гра піаніста стала віртуозною, в корі мозку повинні послідовно об’єднатися безліч нейронів в єдину нейронну ланцюг. Ця мережа нейронів буде відповідати за рухи пальців під час гри. Досвідченому піаністу вже не обов’язково стежити очима за послідовністю нот. Багаторазове повторення призведе до автоматизації, значить, ноти “впечатаются” в кору мозку.
Закріплення рухового стереотипу проходить в 3 етапи:
Особливість нашої нервової системи в тому, що мозок сприймає всю сукупність факторів зовнішнього середовища, як єдине ціле. Реакція також має цілісну природу. Динамічний стереотип, вироблений в дитячому віці, складно піддається зміні. У деяких людей, що мають слабкий тип нервової системи, спроби переробити їх звички навіть призводить до неврозів.
Гальмування і збудження ЦНС
Нервові механізми базуються на фізіологічних процесах збудження і гальмування ЦНС. Подразники впливають на формування умовних рефлексів. А рефлекси потім об’єднуються в системні комплекси. На це йде дуже багато психічних сил. Ще більше їх потрібно для перенавчання. Тому навчати дитину треба так, щоб він відразу виконував все правильно.
Для досягнення автоматизму необхідно постійне повторення, постійне цілеспрямоване порушення тих зв’язків у мозку до повного закріплення. Коли підкріплюють фактори пропадають, а динамічний стереотип ще не сформовано, в дію вступає процес гальмування. Як це розуміти?Гальмування умовного рефлексу – це процес, при якому стереотип зазнає зміни. Гальмування, як і збудження, буває умовною та безумовною.
Умовне контролюється центральною нервовою системою. При безумовному створення динамічного стереотипу різко припиняється. Це буває, коли виникає новий осередок збудження. З цієї причини, з’являється потреба в ресурсах для формування нових реакцій.
Переучування людини у дорослому віці
Навчання всім необхідним звичок і навичок краще проходить в дитячому і юнацькому віці. У дорослих синаптичні зв’язку повільніше закріплюються. Цей факт пояснює, чому дорослому складніше пристосуватися до нових обставин або поміняти місце роботи.
Труднощі при спробі “попрощатися” з поганими звичками також пов’язані з роботою ЦНС. Динамічний стереотип поведінки лежить в основі закріплення поганих звичок. Якщо молода людина звик знімати стрес не контрастним душем, а сигаретою, то в зрілому віці перевчити його вже практично неможливо.
Висновки
Руховий динамічний стереотип виявляється у встановленій чіткої послідовності виконуваних рухів. Закріплюються стереотипи надзвичайно повільно і вимагають величезних витрат психічної енергії.
Всі наші звички складені з різних взаємообумовлених нейронних ланцюгів, які ще І. Павлов назвав умовними рефлексами. Саме на їх основі закріплюються навички навчання, такі як гра на музичних інструментах або ковзанярський спорт.
