Гуманізм і методологія
Видані в сімдесятих роках минулого століття наукові публікації розглядали принципи полікультурної освіти, на перший план ставлячи гуманістичний характер такої діяльності. Можна знайти постулати, покликані пояснити читачеві важливість зв’язку успішності учнів та наявності у них таких можливостей, як у всіх інших, в рамках освітнього процесу.
Зазначалося, що стратегії, що застосовуються в педагогіці, повинні бути чутливими до особливостей кожної дитини, обумовлені в тому числі приналежністю до конкретної культурної групи. Тільки в такому разі представники кожного етносу будуть досягати хороші результатів, проходячи встановлену освітню програму.
Реформи в маси!
Основна ідея такого підходу до розуміння полікультурної освіти в необхідності істотної зміни змісту, цінностей, характерних освітній програмі. Необхідно змінити підходи таким чином, щоб програма відображала особливості національного складу, великої кількості культурних груп, етносів. Важливим став декларований аспект обов’язковості обліку лінгвістичного різноманіття держави.
Найбільш значущі методологи, які просували такого роду ідеї:
- Баптист;
- Беннет;
- Голник;
- Чинн;
- Слитер;
- МакЛарен.
