Ікона Ісус Христос. Іконографія Ісуса Христа: найвідоміші ікони, значення, ніж допомагають, як молитися

Накладене в біблійному Старому Завіті вето на зображення Бога і його іпостасей, було непорушне до VIII століття. Однак відбувся в 787 році Сьомий Вселенський собор змінив догмати християнства, включивши в нього іконошанування. Змінилася і сама трактування заборони. Тепер заборонялося придумувати образи, так як подібне вважалося створенням ідолів. При цьому зображення нерукотворних ликів Спасителя церквою дозволялося. Більше того, це стало найпопулярнішою темою в іконографії. Але зображати Ісуса потрібно було за правилами.

Стандарти зображення Ісуса Христа

Іконографія Ісуса Христа і раніше підпорядковувалася певним правилам. В іконописі почали використовувати основні, характерні риси, хоча канонічного зображення Спасителя існував не один варіант.

  • До характерних рис Ісуса віднесли німб з вписаним в нього хрестом. Він показував втілення Бога Отця Божого сина. А от в образі «Ісус Халки» був відображений тільки хрест.
  • На іконах використовувалися перші літери імені Бога. Приміром, якщо поруч з ликом або німбом є «ІС ХС», то і без розшифровки стає зрозуміло, що зображений Ісус.
  • Сам лик Христа зображували подовженим, з витонченими рисами обличчя і виразним поглядом, в одязі простих людей (сорочці, накидці).
  • Лик, що знаходиться в центрі ікони, як би дивиться на тебе. Однак були і іконоборці, які все ще посилалися на Старий Завіт і забороняли ці зображення святого лику. А іконопочитателі вважали, що людина має право споглядати свого творця – Бога в людській подобі. І що це не порушує біблійні обмеження.

У іконоборчих спорах це питання стало принципово важливим. Адже це впливало не тільки на церковне мистецтво. В іконі повинен бути зображений єдиний образ Бога. Саме він мусив рахуватися центральним. І від цього зображення і залежало побудова всієї сходи образів структури світобудови.

У перших християн таких яскравих спорів не зафіксовано, так як зображення на той час були більше знаково-символічними. Реалізму від них не вимагалося. Тільки самим християнам було зрозуміло, що на іконі, і який сенс вона в собі несе. Лише вони могли прочитати весь таємний задум зображення. До однієї з таких ікон відносять синайський образ Христа Пантократора.