Хвороба Осгуда – Шлаттера – одна з найбільш часто зустрічаються остеохондропатій (групи особливих хвороб опорно-рухової системи). Дана патологія характеризується пошкодженням відрізків трубчастої кістки і проявляється в дитячому або підлітковому віці.
Механізм формування
Розвиток хвороби Осгуда – Шлаттера (МКБ-10 М92.5) полягає в ураженні горбистості (місце кріплення зв’язок надколінника) великогомілкової кістки. До вісімнадцятирічного віку всі кістки мають зоною росту, завдяки якій вони ростуть у довжину. Дана зона іменується апофизом і знаходиться між епіфізом (дистальний відрізок) і діафізом кістки. Саме тут і розташована горбистість tibia, повреждаемая при даному захворюванні.
Дитячі кістки мають деякі анатомо-фізіологічні особливості, що сприяють формуванню хвороби Осгуда – Шлаттера.
Апофіз забезпечений окремою мережею судин. Під час активного росту дитини ці судини ростуть повільніше, ніж сама кісткова тканина. Наслідком такого ростового дисбалансу є гіпоксія кісткової тканини в зоні горбистості tibia. При цьому дефіцит кисню і важливих поживних речовин призводить до крихкості кістки в даній області.
При активних заняттях спортом (деякими видами) або при великому фізичному навантаженні, пошкоджена зона великогомілкової кістки отримує постійні мікротравми.
У відповідь на це в області горбистості виникає специфічна захисна реакція – розростається кісткова тканина і виникає асептичне запалення. Зовні цей процес проявляється у вигляді утворення під коліном дитини шишки. Частіше спостерігається двосторонній процес, однак у деяких випадках ураження буває одностороннім.
