Дата створення Ліги Націй – 1919 рік, одразу після завершення Першої Світової війни, на мирній конференції в Парижі. Вже на початку 20-го століття людство зрозуміло, що руйнівні війни пора припиняти, і спробував заснувати організацію, що стоїть на сторожі «миру в усьому світі».
Статут і робота Ліги Націй.
На момент створення в Лігу Націй увійшло сорок чотири держави, та згодом кількість країн-учасниць то збільшувалася, то зменшувалася. Раз в рік проводилася Асамблея — збори, на якому були присутні всі члени Ліги, а поточними питаннями займався Рада Ліги, який за час її існування збирався більше сотні разів. Штаб-квартира організації перебувала в Женеві.
Діяльність Ліги Націй полягала у врегулюванні потенційних збройних конфліктів, у розвитку мирних відносин між країнами, в політичних і економічних санкцій, що Ліга мала право застосувати до будь-якій державі, при спробі розв’язати війну.
Вступ та виключення СРСР в Лігу Націй.
СРСР теж складався в Лізі Націй — з 1934 року. Вступ СРСР відбулося 18 вересня 1934 після загальних зборів членів Ліги Нацією. Але вже в 1939-му відбулося виключення СРСР із ліги націй за порушення Статуту — у той рік як почалася війна з Фінляндією.
Причини розпаду Ліги Націй.
Незважаючи на благі цілі і досить широкі можливості, Ліга Націй не змогла виконати свого призначення. Багато параграфи і формулювання в її Статуті були занадто розпливчастими і неоднозначними, що дозволяло навіть країнам-учасницям продовжувати нарощувати військову міць.
Вступ у Лігу Націй, по суті, ні до чого не зобов’язувало. Вже в 1931 році Японія вторглася на територію Китаю — при цьому із складу Ліги вона разом з Німеччиною вийшла тільки в 1933-м. А в 1937 році організацію покинула Італія, де до влади прийшов фашистський режим.
Таким чином, Ліга Націй не змогла запобігти або хоч якось вплинути на хід Другої Світової війни. Тому відразу після закінчення цього конфлікту, у квітні 1946 року, на своїй останній Асамблеї в Женеві вона припинила своє існування, передавши всі права і обов’язки нещодавно створеної ООН.
