Види епіфори.
Епіфора – це стилістичний прийом, що має кілька різновидів:
- Граматична епіфора полягає в застосуванні словоформ або звукових рядів у завершенні суміжних рядків. Такий прийом часто використовується в дитячих віршах:
«Зорок погляд совиний,
Бачить звіриний слід.
Тонкий слух совиний,
Чує мишачий писк «.
(І. Батий) - Лексична епіфора являє собою повторення слів на кінці мовленнєвого відрізка. Найвідоміший приклад цього виду эпифор у вірші А. Пушкіна «Бережи мене, мій талісман».
- Приклад риторичної епіфори можна знайти в російських народних і дитячих піснях. Одна з найвідоміших дитячих пісень з риторичної эпифорой: «Один – сірий, другий – білий, два веселих гуся». Вживання першого чотиривірші в ув’язненні кількох строф чистому вигляді або з деякими лексичними змінами – також приклад риторичної рими.
Де використовується епіфора в літературі?
Эпифору можна знайти у фольклорних текстах або у творах, які автор намагається стилістично до них наблизити.
Найвідоміше вживання епіфори зустрічаємо в п’єсі Олександра Гладкова, яка увійшла в основу художнього фільму «Гусарська балада»:
Інший клянеться палкою пристрастю,
Але, коли випито вино,
Вся пристрасть його на дні пляшки…
Давним-давно… Давним-давно…
Закоханим море по коліно,
Я з ними в цьому заодно,
Але вартує всіх зрада…
Давним-давно… Давним-давно
Сторінка: 1 2
