Епіфора – це одна з найпоширеніших стилістичних фігур, яка виражається в повторенні одних і тих же слів або сполучень слів на завершення суміжного відтінку мови.
Епіфора з точки зору синтаксису являє собою різновид паралельних конструкцій. Сама по собі епіфора використовується рідше, ніж просто паралелізм. Являє собою протилежність таку фігуру мови, як анафора.
Приклади епіфори з художньої літератури.
Найчастіше епіфора частіше знаходить застосування у віршованих конструкціях.
«Милий друг, і в цьому тихому будинку
Лихоманка б’є мене.
Не знайти мені місця в тихому будинку
Біля мирного вогню!»
(А. Блок)
Але можна зустріти приклади використання цього прийому в прозі. Використання повторів епізодів, фраз використовуються авторами для надання додаткової значущості якогось епізоду і розкриття душевного стану героя. Наприклад:
«Фестончики, всі фестончики: пелеринка з фестончиков, на рукавах фестончики, эполетцы з фестончиков, внизу фестончики, скрізь фестончики». (Н. Гоголь)
Особливість впливу лексичних повторів помітив ще Цицерон і успішно використав цей прийом у своїх трактатах.