Коли закінчувалася Друга світова війна та її результат був ясний, спалахнув ще один невидимий фронт – фінансовий. Саме тоді і відбулися події, що прославили невелике місто Бреттон-Вудс, до тих пір відомий як гірськолижний курорт. Саме тут і була сформована система, яка діє в рамках ряду держав, званих вільним світом.
З чого все починалося?
Перш ніж переходити до основної теми статті, давайте розглянемо, що ж передувало її виникненню. Кожна міжнародна валютна система – це особливий вид договору, у якому прописуються правила чинного міждержавного товарно-грошового обороту. Такий підхід потрібен для приведення національних грошових одиниць до певного спільного знаменника і встановлення еталона матеріальної цінності. Подібний підхід дозволяє усувати плутанину при розрахунках по імпорту і експорту. Першою спробою навести порядок стало виникнення Паризької валютної системи. Хоча по факту вона просто юридично закріпила ситуацію, яка склалася на момент її формування. Тобто, в якості загального мірила виступало золото. Через це Паризьку систему часто ще називають монетарно-металевою. Не було важливо, які атрибути мають золоті монети, чиї профілі і герби викарбувані на ній. Увага приділялася тільки вазі. Ця система функціонувала досить успішно, хоча вона була і не без вад. Так, розраховуватися злитками та золотими монетами було непросто.
Крім цього, виникав природний знос, і кошти платежу просто истирались. До того ж носити постійно при собі мішечок з золотом було небезпечно і незручно. Також подібний підхід був невигідний, адже країни, в яких були копальні та поклади, швидко ставали багатими. При цьому не має значення рівень їх розвитку. До того ж транспортувати значні суми морем – це було справою неспокійним. Тому поступово все більшу популярність набували тратти та векселі. Паризька система обрушилася під час гуркоту гармат Першої світової війни. Тоді країни почали проводити нічим не обмежену емісію вже звичних тоді паперових замінників. Цю проблему потрібно було вирішувати. І досягнути цієї мети планувалося за допомогою Генуезької валютної системи. Вона передбачала введення золотого забезпечення для використовуваних валют. Коливання курсів були, але подібний підхід дозволив стабілізувати і впорядкувати розрахунки і положення на ринках. Існувала ця система до закінчення Другої світової війни. Цікавий факт: при її створенні США обмежилися роллю спостерігача, тоді як СРСР скористався шансом заявити про перше пролетариатское держава. До речі, часто можна почути думки, що кращими були, ніж Бреттон-Вудська, Паризька та Генуезька, і що все має бути по-іншому. На жаль, але якщо ознайомитися зі спеціалізованою економічною літературою, містить безліч показників, то можна дізнатися, що вони були незручні при швидко зростаючому населенні, а також значному тоді спостерігається зростання виробництва.
Як створювалася Бреттон-Вудська світова валютна система?
Вона виникла не на порожньому місці. Її ініціатором стала ділова еліта США, яка прагнули до світової гегемонії після війни. На момент винесення пропозиції американська економіка перебувала на піку свого розвитку. Світова війна дозволила розкрутити маховик внутрішнього виробництва, якому додатково надавали допомогу реформи Рузвельта. Так, до 1939 році практично були подолані наслідки Великої депресії, військові замовлення сприяли активізації промисловості, а дефіцит продуктів на європейському континенті (часом доходить до голоду) позитивно вплинула на сільське господарство. Іншими словами, були всі підстави для того, щоб претендувати на роль світового лідера. Бреттон-Вудська система фінансів повинна була закріпити існуючий стан на десятиліття. Спочатку був створений Міжнародний валютний фонд. Він почав свою діяльність в 1947 році. Його засновниками стало 44 держави, але тільки США могли виступати в ролі фінансового донора. Незабаром безліч держав вишикувалися в чергу, щоб отримати кредити для покращення економічної ситуації в країні. Як будь-який адекватний кредитор, МВФ вимагав, щоб позичені кошти були повернуті. А для цього необхідно, щоб вони були ефективно витрачені. При виникненні труднощів надавалися додаткові кредити, що дозволяють уникнути обвалення курсу національної валюти і дефолту. Тому вводилося ретельне спостереження за економічним становищем в країнах. Щоб уніфікувати процес взаємодії, було прийнято рішення про те, що необхідно, щоб Бреттон-Вудська світова валютна система базувалася на певних принципах. Найголовнішим з них був золотодоларовим стандартом.
Про засади
Стабільність курсів – це надзвичайно важлива умова функціонування ринку. І принципи Бреттон-Вудської валютної системи врахували цей факт. Єдина стабільна грошова одиниця на той час, досить забезпечена жовтим металом, належала США. За долар можна було в будь-який момент отримати 0,89 грама золота. Хоча сама система проголошувала, що є золотовалютній, за фактом вона була золотодолларовой. Американські платіжні засоби отримали статус світових грошей тільки після війни. Спочатку їх було не дуже багато. Для порівняння: у резервах інших країн вони становили лише 1/10, тоді як золото½, а фунт стерлінгів Британській імперії – 4/10. Але незабаром долар завоював головну позицію. Цьому сприяло безліч фактором, серед яких найбільшу роль грали хороші макроекономічні показники і великий золотий запас (три чверті світового обсягу). Крім цього, свій внесок зробило і значне позитивне зовнішньоторговельне сальдо, а також гегемонія американських товарів у світі. Все це посприяло тому, що принципи Бреттон-Вудська системи були прийняті і закріплені в ряді документів. Виглядали вони наступним чином:
- Ціна на золото жорстко фіксується і становила тридцять п’ять доларів за одну тройську унцію.
- Встановлювалися тверді обмінні курси всіх країн-учасниць до долара США (ключовий валюті).
- Допускалися зміни встановлених показників з допомогою девальвації або ревальвації.
- Центральні банки повинні були підтримувати стабільний курс національних грошових засобів за допомогою валютних інтервенцій.
- Були визначені організаційні ланки створеної системи – згаданий раніше МВФ і Міжнародний банк реконструкції і розвитку.
Які можливості це створювало?
Спочатку про зміну курсів. Якщо проводилася девальвація, то зазвичай це розглядалося як симптом неблагополуччя сформованого економічного становища і вело до подорожчання імпортних товарів. Але зате більш вигідним ставав експорт. Так що і в цьому був певний плюс. Ще один позитивний момент – це надходження швидких грошей. Так, знижуються внутрішні витрати, виникає символ виробляти товари саме тут, а не там, де дорога валюта. Як закономірний результат – зростає обсяг іноземних інвестицій. Цей момент добре розумівся. Тому активно використовувався не тільки батіг у вигляді можливості відмови у кредитуванні та інші санкційні заходи, але і пряник, що проявлявся у вигляді готовності прийти на допомогу.
У чому тут суть? Бреттон-Вудська система передбачала, що коли країна отримує кредит, то вона бере на себе зобов’язання по утриманню курсу грошової одиниці. При цьому встановлювалося, що коливання не повинні перевищувати один відсоток від встановленого через золотий стандарт співвідношення до долара США. У виняткових випадках дозволялося доводити значення цієї цифри до 10%. Але при перевищенні цього порога винуватця чекали санкції. Для регулювання курсу використовувалися валютні інтервенції. Щоб здійснювати їх, були необхідні долари. Федеральний резерв вельми охоче їх продавав. Ось так працювала Бреттон-Вудська система в перші роки свого функціонування. У другій половині сорокових років перед США відкривалися райдужні перспективи. У світі не вистачало продовольства, предметів гігієни, одягу, одягу і багато чого іншого. Індустріально розвинені держави лежали в руїнах. З початку п’ятдесятих років економіка європейських країн почала активно рости.
До чого це призвело?
Бреттон-Вудська система заснована на значному домінуванні США. І, відповідно, без нього її функціонування було б проблематичним. Але поведінка Штатів було суперечливим і непередбачуваним. Можна згадати про план Маршалла, який сприяв піднесенню європейських економік. Слід зазначити, що він був вимушеним заходом. З одного боку, він сприяв зростанню конкурентів. З іншого боку – зубожіння широких мас могло призвести до приходу просталинских сил до влади в ряді країн, причому мирним демократичним шляхом. Цього США допустити не могли.
Незважаючи на зростання європейських економік, долар упевнено тримав провідні позиції. Безмежна довіра, підтримуване золотом, здавалося непорушним. Разом з тим зросли і витрати. У 1949 році виникла КНР. Через рік розгорілася корейська війна. У ній взяло участь велика кількість добровольців з країн соціалістичного табору. Вони були озброєні якісної і численної радянською технікою. Формально їм протистояли об’єднані сили ООН, але за фактом основне навантаження лежала на США. Падіння зовнішньоторгового обороту і збільшення видаткових статей змусило Федеральну резервну систему запустити на повні оберти друкарський верстат. Так починався криза Бреттон-Вудська валютної системи. Одночасно поліпшення економічного становища низки країн сприяло виникненню потреби в регулюванні курсів. Головним інструментом для цього служили валютні інтервенції. Якщо вимагалося посилити національну грошову одиницю, то на ринок викидалося велика кількість доларів. При необхідності послабити її вони купувалися. Більшою мірою відповідала інтересам країн девальвація, тому вона і реалізовувалася. Розвиток валютних ринків, збільшення руху капіталу і безліч інших факторів недвозначно вказувало на те, що скоро криза Бреттон-Вудська системи розгориться зі значною силою. Перший тривожний дзвіночок з’явився в 1965 році.
Французький інцидент
Те, що в обіг випускається і вивозиться за кордон велику кількість готівкових доларів, а економічне становище в США не дуже райдужне, просто не могли не помітити фінансові аналітики. І першою ластівкою в 1965 році став так званий французький інцидент. Де Голль, який займав пост президента, згадав, що Бреттон-Вудська система гарантує обмін доларів на золото за співвідношенням 35$ за один грам. Франція мала на ті часи просто астрономічний золотовалютний резерв. А саме – третину мільярда. Для США це був не найкращий момент. Йшла космічна гонка, до того ж тривала брудна, важка і надзвичайно дорога в’єтнамська війна. Міністерство фінансів спробувало натякнути, що обмін такої суми – це недружній крок. Але ось Де Голль був непохитний. Долари були обмінені. Незабаром у Франції почалися студентські заворушення, які вилилися в повномасштабне повстання. Де Голль втратив пост президента. Подейкують, що до цього доклали руку США як помсту за такий вчинок. Але нічого вже не можна було змінити. Це початок кінця. Криза Бреттон-Вудська системи розпочався.
Що ж було далі?
По мірі того як зменшувався позитивний зовнішньоторговельний баланс США, довіра до їх валюті падало. Щоб згладити протиріччя, які виникають, МВФ вирішив створити особливу грошову одиницю – спеціальні права запозичення. Вона не мала золотого забезпечення, хоча формально – дорівнювала цінності долара. Цей валютний сурогат використовували для здійснення взаємних розрахунків заборгованостей між центральними банками країн, які входили до МВФ. Криза встановленої системи почав набирати обертів. Якби всі країни, які володіють доларовими резервом, почали б вимагати золото, то його б просто не вистачило б. У 1971 році угоду початок порушуватися. Всі обставини говорили про те, що слід чекати швидку девальвацію долара. Першими не витримали Західна Німеччина, Голландія і Бельгія. Ці країни запровадили плаваючий курс. Він визначався попитом і пропозицією на валютних ринках.
Найдовше трималася Японія – до вересня 1971 року. Оскільки фактично долар вже не можна було обміняти на золото, ввели поняття «доларовий стандарт». Відбулася девальвація і курс за тройську унцію піднявся до 38$. Золотий стандарт Бреттон-Вудська валютної системи почав тріщати по швах. Було ясно, що ця цифра досить умовна, і це далеко не кінець. І це справді було так – на 1972 рік унція золота стала коштувати понад 42 доларів. У 70-х роках оформилася Ямайська система, яка не передбачала наявність паритетів і стандартів. Тоді всі існуючі валюти були поділені на три групи: тверді, умовно-конвертовані і вільні. Ямайська система поклала початок ситуації, яку дуже добре описав хтось з економістів: невыращенную пшеницю продають за ненадруковані гроші. Зараз саме така ситуація і домінує в усьому світі. Звичайно, якщо хтось хоче придбати золото – це цілком можливо. Але виключно за ринковими цінами.
Що призвело до її краху?
Бреттон-Вудська економічна система не була досконалою. Посилення інфляції впливало на конкурентоспроможність фірм, а також світові ціни. Все це заохочувало спекулятивні переміщення грошей. Різна інфляція впливала на динаміку курсу валют, що створювало перекоси. Нестабільність платіжних балансів, що проявлялася у вигляді хронічного дефіциту (Великобританія, США) або активного сальдо (Японія, ФРН) тільки посилювала різкі коливання. Принципи Бреттон-Вудської світової системою йшли врозріз з розвитком усього світу. Адже в якості основи для неї використовувалися піддані інфляції національні валюти. Спочатку цю проблему намагалися вирішити за рахунок залучення Великобританії та встановлення фунта стерлінгів як запасної резервної валюти. Але в міру ослаблення Британської імперії і США виявилися зловживання цими державами, які користувалися отриманим статусом і для покриття дефіцитів використовували друкарський верстат. Стійкість резервних валют була підірвана.
До того ж право власників доларових банкнот суперечило можливості США виконувати взяті на себе обов’язки. За два десятиліття (1949-1971) їх короткострокова заборгованість збільшилася в 8,5 разів, тоді як золоті резерви скоротилися в 2,4. Проведена американська політика «дефіцит без сліз» підривала довіру до долара. Занижена в інтересах США офіційна ціна золота почала раптово різко відхилятися від існуючої ситуації на ринку. Міждержавні регулювання не допомогли. Штучні золоті паритети втрачали сенс. До 1971 року США завзято відмовлялися переглянути курс. Все це тільки посилювало перекоси. Бреттон-Вудська система валютних курсів призвела до того, що центральним банкам доводилося здійснювати інтервенції навіть на шкоду національним інтересам. Тобто США переклали на інші країни турботу про підтримку встановленого курсу долара, що призвело до загострення міждержавних протиріч. Із-за існуючих обмежень на девальвацію та ревальвацію активізувалася спекулятивна діяльність. Слабким валют пророкували пониження, а сильним – підвищення. Регулювання через МВФ практично не принесло плодів. Його кредити не дозволяли покрити навіть тимчасовий дефіцит і підтримати національні грошові одиниці.
Кінцевий етап функціонування
Американоцентризм, який був покладений в основу Бреттон-Вудської системи, не відповідав трьом світовим центрам, об’єднаним нею: Японії – Західній Європі – США. Використання долара як резервної валюти для військово-політичної та зовнішньоекономічної експансії, експорт інфляції і ряд інших негативних факторів тільки посилювали міжнародні суперечності. Спочатку це вилилося в розвиток ринку євродоларів, які спочатку підтримували систему завдяки поглинання надлишку грошових коштів. Але в 70-х роках він загострив кризу. Свою роль зіграли і транснаціональні корпорації. Ці структури мають короткостроковими активами, що більш ніж удвічі вище резервів центральних банків. До того ж вони можуть запросто вислизнути від національного контролю. Тому при участі у валютних спекуляціях вони можуть надавати їм грандіозний розмах.
До того ж свій внесок у падіння системи зробила і девальвація фунта стерлінгів у листопаді 1967 року. А ця валюта, як ми пам’ятаємо, була другою після долара. І в один день, 18 листопада, золоте забезпечення було знижено на 14,3%. Слідом за Великобританією 25 країн (як правило, її торгові партнери) девальвували свої валюти в різних пропорціях. Це запустило процес, який в історії залишився під ім’ям «Розпад золотого блоку». Після початку девальвації збільшився обсяг операцій на ринку золота. Якщо в Лондоні зазвичай торгували на 5-6 тонн в день, то 22-23 листопада ці показники досягли значень у 65-200 тисяч кілограм! При цьому ціна золота зросла до 41 долара за тройську унцію. І це при тому, що офіційно вона була на рівні 35$. Золота лихоманка призвела до того, що в березні 1968 року розпався золотий був і утворився подвійний ринок.
Висновок
Ось і була розглянута суть Бреттон-Вудської валютної системи. Це угода зіграло свою роль і втратило своє значення. Бреттон-Вудська система валютних курсів була останньою ланкою перед оформленням сучасної для нас фінансовій ситуації. Незважаючи на велику кількість голосів про крихкість і закликів повернутися назад, поки що вона все ще існує і працює без значних потрясінь.
