Прямі наслідки закону
Якщо говорити коротко, Бостонського чаювання передував невеликий проміжок часу, коли “Чайний закон” діяв на території колоній. З’ясувалося, що вартість чаю впала в два рази. Це не припало до смаку американцям: для багатьох з них доходи від ввезення чаю були засобом до існування. Тому не тільки соціальні низи були готові до протесту, але й більш заможні верстви населення. У всіх великих містах піднялися хвилювання. Американці влаштовували мітинги, підписували петиції, поширювали відозви.
Проте в метрополії все ще не розуміли навислої над нею загрози. Замість цього англійці повантажили на сім кораблів ящики з чаєм і відправили їх до американських берегів. Подорож з самого початку не склалося: чотири з них так і не дісталися до пункту призначення.
Томас Хатчінсон
Кораблі, згідно традиції, прямували до Бостону, мав зручною гаванню. Тим часом ситуація в місті загострювалася. Губернатор Томас Хатчінсон і раніше виявляв повну покірність дій колоніальної адміністрації. У народі його недолюблювали ще з подій 1765 року, коли він проводив у життя закон про запровадження гербових зборів. Тоді розлючений натовп попрямував прямо до особняка губернатора і розгромила його.
Ще нижче його авторитет впав, коли під час вуличних сутичок у Бостоні 5 березня 1770 року губернатор підтримав дії англійських солдатів, які відкрили вогонь по потребує змін натовпі. В результаті було вбито троє осіб, а ще одинадцять поранено. Городяни напали на губернатора і зажадали прибрати британських солдатів з міста.
У рік Бостонського чаювання губернатор знову підтримав дії метрополії. Це ще дужче розлютило людей, особливо “Синів свободи” Адамса. Боротьба навколо чаю наближалася до розв’язки.
