Наочні методи навчання: види, класифікація та особливості

Наочність – це свідомо влаштований показ об’єкта або його принципу дії для того, щоб допомогти учням зрозуміти і застосувати. Наочні методи навчання дозволяють показати простоту і зрозумілість того образу, який учень створив у процесі уяви, сприйняття і мислення. При навчанні прийнято використовувати:

  • знакові моделі (рівняння, математичні або хімічні формули);
  • природні матеріальні моделі (муляжі, реальні предмети, геометричні тіла);
  • умовні графічні зображення (схеми, географічні карти, ескізи, креслення);
  • динамічні моделі (телефільми, діапозитиви).

Джерелом набуття знань вважається наочність.

Класифікація наочних методів навчання

Наочні методи – це ті, при яких засвоєння необхідного матеріалу значно залежить від використання наочних посібників, а також технічних засобів, що використовуються в даному процесі. Як правило, вони використовуються спільно з іншими засобами навчання, наприклад, словесними або практичними. На дві групи можна поділити всі наочне вчення:

  • Демонстрація. Передбачає показ дослідів, відеоматеріалів, приладів, презентацій.
  • Ілюстрація. Вони увазі показ таблиць, картин, а також плакатів.
  • Такий поділ на групи наочних методів навчання вважається умовним, оскільки в практиці викладання склалося історично. Воно не виключає можливості застосовувати і інші засоби наочності: комп’ютери, інтерактивні дошки, телебачення. Використовуючи наочні методи, слід дотримуватися наступні:

    • відповідність наочності віку дітей;
    • показ здійснювати лише в потрібні моменти і не перевантажувати ними навчальний процес;
    • забезпечити хорошу видимість всім учням;
    • чітко виділити головне, показуючи ілюстрації;
    • показ супроводжувати чіткими поясненнями;
    • погоджувати демонстрацію і зміст;
    • залучати вихованців до участі в процесі;
    • поєднувати форми і методи подання навчального матеріалу, враховуючи специфіку наочних посібників.