У другій половині 80-х років і впродовж всіх дев’яностих люди були чудово знайомі з творчістю талановитого композитора і музиканта на ім’я Андрій Державін. На його рахунку ціла безліч як сольних пісень та композицій, так і робіт, які він виконав будучи учасником музичної групи “Сталкер”. З настанням нового століття Андрій Державін стає клавішником у гурті “Машина часу”, таким чином відкриваючи друге дихання у світі творчості та музики. Що ще цікавого на життєвому і творчому шляху цієї чудової людини траплялося?
Життєвий шлях
Майбутній музикант народився в самій звичайній радянській родині, в республіці Комі, в місті Ухта 20 вересня 1963 року. Батьки Дрежавина були далекі від музики, але його відправили навчатися даного виду мистецтва. З ранніх років він робив величезні успіхи в цій галузі: не тільки чудово грав на фортепіано класичний репертуар, але й складав свої перші мелодії. По закінченні курсу навчання гри на піаніно, Андрій Державін бере в руки гітару і освоює новий інструмент. Паралельно закінчивши загальноосвітню школу, юнак вступає у єдиний в його рідному місті інститут – Індустріальний, де отримує диплом про вищу освіту.
Початок творчого шляху
В молоді роки біографія Андрія Державіна почала розвиватися в творчому напрямку. Зі своїм однокурсником Сергієм наглядати за вогнищем він організував музичну групу під назвою “Сталкер”. Тривалий час молоді люди виконували суто інструментальну музику, яку самі і складали. Але приблизно до 1985 році вони зрозуміли, що залишаються в тіні з-за того, що їхні пісні просто не можна наспівати і передати словами. Тоді було прийнято рішення писати повноцінні хіти, складати не тільки музику, але і вірші. Місце біля мікрофона дісталося саме Державіну, в той час як Багать акомпанував йому.
Перший зліт
Найперші пісні Андрія Державіна і Сергія Кострова найвищим балом оцінили у філармонії міста Сиктивкара. Дирекція цього закладу організувала їм у рамках концертної програми тур по містах Радянського Союзу, який приніс хлопцям небувалу славу. “Сталкер” був уособленням поп-музики середини 80-х років. Композиції цієї групи припадали до смаку не тільки молоді, але і більш зрілого покоління. Такі пісні, як “Зірки”, “Анна, мила”, “Я хочу дощу”, “Твої очі” та інші, що стали хітами і звучали по всім радіостанціям.
У 1989 році група “Сталкер” вирушає на гастролі в Москву. Там хлопці знайомляться з Олександром Кутікова, який пише пісні для “Машини часу”, і в ансамблі з ним записують свої нові шлягери. Паралельно йдуть зйомки перших кліпів Державіна і Кострова, які транслюються в передачі “Ранкова пошта”. Це відео на пісні “Вірю” і “Три тижні”. Після такої гучної прем’єри про “Сталкері” гуде вже вся країна.
Кульмінація тріумфу
Зустрічаючи новий, 1990, рік, “Блакитний вогник” представив публіці новий хіт під назвою “Не плач, Аліса”. Андрій Державін, який написав цю пісню, моментально став популярним разом зі своїм партнером Сергієм наглядати за вогнищем. Це був період небувалої слави і навіть істерії, яка утворилася навколо особистості співака. Збожеволілі шанувальниці чатували Андрія біля його будинку, біля студії звукозапису, просто на вулиці або біля машини.
З тріумфом прийшло й сумна звістка: пісня “Не плач, Аліса” стала останньою спільною роботою Державіна і Кострова. У 1992 році група розпалася і в останній раз виступила на концерті “Пісня року” у 1993 році в знак пам’яті.
Початок сольної кар’єри
У середині 90-х років дороги Андрія і Сергія починають розходитися. Багать займається свої проектом під назвою “Лоліта”, а Державін починає сольну кар’єру, ставши найпопулярнішим співаком того часу. У 1994 році він випускає ще один хіт під назвою “Журавлі”, який також стає для нього пропускним квитком в ряди суддів на дитячому конкурсі “Ранкова зірка”. Паралельно він випускає ще кілька альбомів, серед яких “Кращі пісні”, “Танці на даху” і “Сам по собі”.
Найпопулярніші хіти
Працюючи на телебаченні і одночасно займаючись творчістю, Андрій Державін не втомлюється вражати своїх шанувальників. У другій половині 90-х років він записує такі хіти, як “Забудь про мене”, “В перший раз”, “Веселі гойдалки”, “Та, яка йде в дощ”, “Наташа” та інші. Він співпрацює з іншими виконавцями: Альоною Апіної і В’ячеславом Добриніним. І записує спільні пісні: “Не забувайте друзів” і “Кілька годин любові”.
Цікава подробиця. На початку 90-х років Дрежавин міцно здружився з Ігорем Тальковим. На жаль, Андрій був на тому злощасному концерті, в ході якого Тальков загинув, тому сам особисто тяжко переживав цю втрату. Після смерті свого друга він всіляко допомагав його родині – дружині та синові. В пам’ять про Ігоря Державін одного разу на своєму сольному концерті виконав його легендарну пісню “Літній дощ”.
Останній альбом
Творча діяльність Андрія Дрежавина продовжується і в наш час. У 2016 році він покинув групу “Машина часу”, де виступав довгі 16 років в якості клавішника. У цьому ж році він вирішив об’єднати свої кращі пісні і зробити з них один легендарний альбом. Цей реліз вийшов під назвою “Вибране” і навіть незважаючи на те, що на дворі повним ходом процвітає новий вік, розлетівся моментально. До нього увійшли такі популярні треки Андрія Державін: “Катя-Катерина”, “Журавлі”, “Та, яка йде в ніч”, “Чуже весілля”, “Коли ти підеш”, “Пісня про брата” і, звичайно ж, “Не плач, Аліса”. Це хіти з різних часів, але всі вони полюбилися людям дуже сильно.
Нині Державін вже не так активно бере участь у телевізійній і творчому житті, а більше часу приділяє своїй сім’ї.
