Диференційований підхід: принцип, технологія

Загрузка...

Принцип диференційованого підходу дає можливість створювати навчальну систему, що забезпечує потреби кожної дитини з урахуванням її індивідуально-типологічних особливостей. Психолог Н. А. Менчинський відзначала значущість диференціації, своєчасність і актуальність даного підходу.

Традиційне навчання школярів не дозволяє розкривати їх індивідуальні здібності й особливості.

Індивідуально — диференційований підхід – це відмінний спосіб раннього виявлення обдарованих і талановитих дітей. Він дозволяє формувати у них універсальні навчальні навички, займатися з унікальним освітнім траєкторіях.

Специфіка технології

Диференційований підхід у навчанні є сукупністю певних коштів, рішень, методів навчання, які охоплюють конкретний елемент навчального процесу. Що являє собою даний процес? Диференційований підхід в навчанні – це форма організації навчальної діяльності, в рамках якої педагог працює з групою школярів, яка складена з урахуванням наявності у них загальних рис. Його можна назвати складовим компонентом дидактичної системи, що забезпечує спеціалізацію навчального процесу для різних груп учнів.

Індивідуально — диференційований підхід присутній у будь-якої навчальної системі. Він повною мірою відповідає запитам суспільства, що прагне до забезпечення всебічного розвитку людини, відкриття для дитини можливості отримання певних знань.

Завдання

Індивідуально-диференційований підхід у навчанні дозволяє виявляти і розвивати задатки і здібності дітей. Він базується на відкритості, що проявляється у зменшенні регламентованості в роботі вчителя. У школярів з’являється можливість вибирати питання і завдання, а також навчальну дисципліну, яку він буде освоювати поглиблено.

Відкритість навчання сприяє підбору індивідуального стилю для кожного школяра.

Принципи

Реалізація диференційованого підходу грунтується на таких тезах:

  • управління навчальною діяльністю з боку вчителя;
  • саморегулювання навчання школярами

Основні цілі даного способу навчання і виховання виклав у своїх педагогічних дослідженнях В. Унт.

Диференційований педагогічний підхід передбачає реалізацію наступних цілей:

  • навчальної;
  • розвиваючої;
  • виховує.

Перша мета передбачає удосконалення навичок, умінь, знань школярів, сприяння реалізації навчальних програм шляхом підвищення навичок і знань у кожної дитини окремо, зниження відставання, поглиблення і розширення знань у дітей з обов’язковим урахуванням спеціальних здібностей та інтересів.

Організація диференційованого підходу в рамках виховної роботи пов’язана з створенням передумов для формування спеціальних здібностей та інтересів кожної дитини. Виховання передбачає врахування пізнавальних інтересів, позитивний вплив на мотивацію до навчального процесу, позаурочної діяльності.

Якщо педагогу вдається реалізовувати всі цілі, підвищується успішність школярів, змінюється їх відношення до навчального процесу.

Переваги навчання

Диференційований підхід у вихованні володіє певними перевагами. При оптимально і раціонально організованої колективної та групової діяльності можна розкривати мислення школярів, гідно й адекватно оцінювати можливості і здібності дітей, розвивати у підростаючого покоління інтерес до якісного аналізу.

Недоліки технології

Технологія диференційованого підходу має і негативні характеристики. Перерахуємо деякі з них:

  • складно в рамках уроку задовольнити інтереси обдарованих дітей, намагаючись навчити відстаючих;
  • з’являються труднощі в залученні дітей до систематичної самостійної діяльності з новим навчальним матеріалом, направити їх на процес самоосвіти;
  • нелегко справлятися з проблемами виховного характеру, які пов’язані з оцінкою смислового і особового зростання підростаючого покоління.
Дивіться також:  Готель Aquamarine Resort Villa 4* (Таїланд, Камала): фото, опис, сервіс, відгуки туристів

Позитивних моментів у даного методу набагато більше, ніж негативних характеристик. Диференційований підхід стосується всіх компонентів методичної системи навчання, він підходить для всіх ступенів шкільної програми.

Загрузка...

Різновиди технології

Вона може виступати в різних видах. Перший виражається в тому, що в процесі навчання в одному класному колективі по одному підручнику та програмі, хлопці засвоюють матеріал на різних рівнях. У цьому випадку визначальним чинником виступає обов’язковий рівень підготовки учнів. Досягнення його є підтвердженням виконання школярем мінімального обсягу навчального матеріалу. На базі сформованої здійснюється більш високу оволодіння матеріалом.

У подібній ситуації диференційований підхід передбачає використання кількох рівнів.

Другий варіант диференціації передбачає профільне навчання. На середньої ступеню навчання діти разом з батьками орієнтовно підбирають собі професійну сферу, з якою вони планують пов’язати своє майбутнє життя. У цьому разі диференційований підхід сприяє виявленню творчих та індивідуальних здібностей кожної дитини, їх розвитку. В даний час в системі освіти функціонують художні, спортивні, музичні школи, в яких профільні дисципліни викладаються на високому рівні.

Диференціація за інтересами

У цьому випадку учнів групують у класи за певними інтересами. В наші дні популярністю користуються класні колективи з поглибленим вивченням хімії, фізики, математики, гуманітарних дисциплін.

Диференційований підхід дозволяє школярам вивчати ті наукові галузі, які необхідні їм для здійснення своєї мрії.

Наприклад, діти, які цікавляться фізикою, мають в даній області відмінні результати, формуються в клас (групу) просунутого рівня. Диференційований підхід в роботі допомагає вчителю підбирати для вихованців такі завдання, які сприяють розвитку школярів.

З решти учнів паралелі виділяють «базу» і групу педагогічної підтримки.

Модель подібних груп, яка об’єднує в собі два варіанти диференціації: за інтересами і по мірі досягнень, функціонує і на старшої щаблі. Для переформування груп використовується підсумковий річний контроль.

Для розподілу школярів між різними напрямками навчальної діяльності використовуються численні діагностики, включаючи інтелектуальні тести.

Диференціація на уроках математики

Як для цієї наукової галузі використовується ця педагогічна технологія? Диференційований підхід оптимально підходить для «цариці наук». Ця складна дисципліна у багатьох школярів викликає серйозні проблеми. У початковій школі у процесі навчання математики застосовують рівневу диференціацію.

Суть методу полягає в пошуку прийомів і способів освітнього процесу, які допомагають дітям оволодівати основними математичними знаннями.

Дивіться також:  Де живуть метелики: фото, опис, життєвий цикл і харчування

Учень отримує можливість і право на вибір глибини і об’єкта засвоєння навчального матеріалу, варіювання власної навчальної навантаження.

У цьому разі досягнення обов’язкових освітніх результатів є об’єктивним критерієм. На його базі змінюється найближча мета в навчанні окремої дитини, відбувається перебудова роботи у відповідності з таким змістом.

Педагог пропонує учневі завдання підвищеного рівня складності, або продовжує роботу по формуванню головних умінь і навичок.

Подібний підхід сприяє утворенню міцного фундаменту, завдяки якому вчитель бачить результат своєї педагогічної діяльності.

Педагог отримує можливість працювати з сильними учнями, оскільки він вже не зобов’язаний питати з усіх школярів повний обсяг матеріалу, пропадає необхідність розвантажувати шкільні програми, зменшувати рівень вимог, спиратися на слабких школярів.

Умови реалізації диференційного підходу

Існує кілька важливих умов, при виконанні яких можна розраховувати на успішне та ефективне виконання рівневої диференціації. Перше полягає в тому, що обов’язкові результати навчання повинні бути відкритими для всіх школярів. Другою умовою є певні «ножиці» між рівнем навчання і вимогами до якості знань.

Кожен учень проходить повноцінний курс з навчальної дисципліни, потім просувається за індивідуальною траєкторією, згідно з його індивідуальним здібностям і можливостям. При рівневої диференціації хлопцям пропонується однаковий обсяг матеріалу, але встановлюються різні критерії вимог до його засвоєння.

Серед важливих умов, що сприяють досягненню поставлених педагогом цілей, — забезпечення послідовності у просуванні дитини за рівнями. В рамках освітнього процесу школяреві, який не досяг базового рівня, не пропонуються завдання підвищеного рівня складності.

При реалізації диференційованого підходу на практиці виникають певні питання:

  • з організацією обліку індивідуальних можливостей дітей, розподілу школярів на групи, встановленням причин, через які з’являються проблеми з вивченням навчальної дисципліни;
  • з побудовою уроку з методичної точки зору;
  • з організацією постійної роботи з успішними школярами;
  • з відбором матеріалу для учнів, залежно від формування у них пізнавального інтересу до предмету.

Практично в кожному класі можна виділити три групи учнів за навчальними здібностями:

  • з високими;
  • з середніми;
  • з низькими.

Серед критеріїв, згідно з якими хлопців ділять на групи, які використовують обсяг знань, культуру праці, здатність до абстрактного мислення, навички узагальнення та аналізу, самостійність, працездатність. Вони пов’язані між собою, оскільки рівень самостійності учнів на уроці в рамках інтелектуальної діяльності в істотній мірі залежить від їх здатності до абстрактного мислення. При низькій працездатності учневі важко скористатися своїм високим інтелектуальним багажем.

Хлопці, які відрізняються високими навчальними здібностями, що володіють достатнім обсягом знань, мають високий рівень пізнавальної активності, можуть аналізувати, узагальнювати, відрізняються високою працездатністю і самостійністю.

Дивіться також:  Що таке дисонанс - визначення, особливості та приклади

Для роботи з сильними учнями від педагога вимагається ретельна організація їх навчальної діяльності, підбираються завдання більш високого рівня складності.

Хлопці, які мають середні навчальні можливості, пізнавальну активність, отримують від педагога такі завдання, які сприяють подальшому формуванню пізнавального інтересу.

Тим школярам, у яких погано сформовані мовленнєві навички, існують проблеми з узагальненням, порівнянням, систематизацією, концентрацією уваги, педагог приділяє окрему увагу, пропонує завдання, спрямовані на підвищення рівня їх самостійності.

Серед основних аспектів, які стосуються диференційованого підходу, зазначимо надання завдань. Педагог пропонує їх на картках, або виводить на екран комп’ютера.

Комп’ютер став надійним помічником вчителя у формуванні інтуїтивного, вербального, образного мислення та інших видів розумової діяльності.

Висновок

Зараз у російському освіті спостерігаються суттєві перетворення. Завдяки швидкому розвитку комп’ютерних технологій і їх впровадження у всі освітні установи, серйозні зміни спостерігаються і в розвитку особистості підлітків. Істотний потік інформації, постійна реклама, телебачення, електронні ігри впливають на виховання підростаючого покоління, особливості сприйняття дітьми навколишнього світу.

Ці фактори обов’язково враховуються при продумуванні педагогом методів індивідуально-диференційованого підходу.

Інтерес представляє дослідно-експериментальна робота зі школярами, яка в даний час користується популярністю. Наприклад, при вивченні теми «Додавання і віднімання» в початковій школі учитель спочатку проводить бесіду, метою якої є виявлення особливостей школярів. За підсумками формується детальне уявлення про рівні кожної дитини, виявляється група сильних, середніх, слабких школярів.

У класі педагог виділяє групу сильних школярів, які допомагають йому підтримувати високий темп навчального заняття. Саме для них призначені запитання і завдання підвищеної складності, що підвищують їх освітній рівень.

Диференційований підхід використовують не тільки педагоги початкової школи, а й вчителі-предметники.

Ця педагогічна технологія дозволяє вчителю хімії стимулювати пізнавальний інтерес до природознавства у своїх учнів. Педагог пропонує дітям завдання, для вирішення яких вони повинні продемонструвати свою самостійність, логічне мислення, бажання здобувати нові наукові знання, вдосконалювати практичні вміння і навички. Диференційований підхід прийнятний і при організації проектної діяльності в рамках освітньої дисципліни. Після введення в шкільну освіту нових федеральних стандартів, створення «портрета випускника» на кожному ступені навчання індивідуальні та групові проекти стали обов’язковим елементом в роботі сучасного педагога. При виборі теми проекту педагог також користується диференційованим підходом. Він враховує рівень самостійності дитини, наявність у нього інтелектуальних і творчих здібностей. Допитливі школярі, які мають відмінний словниковий запас, що володіють логічним мисленням, завдяки диференційованому підходу отримують можливість просування по індивідуальним розвиваючих і навчальних технологій.