Зовнішня політика Хрущова: плюси і мінуси, напрями, підсумки
Розвиток відносин з країнами, що розвиваються
Активні відносини з державами третього світу, які вийшли з-під колоніальної залежності, — це важливий напрям зовнішньої політики. Правління Хрущова — це період холодної війни, одним з методів якого як раз і була боротьба за вплив в подібних державах.
Спочатку СРСР підтримував антиколоніальні рухи в Африці, Азії і Південній Америці, а потім і сформувалися там соціалістичні режими. Микита Сергійович навіть намагався зробити так, щоб лідери постколоніальних держав у своєму розвитку орієнтувалися саме на Радянський Союз.
Для зовнішньої політики Хрущова (по пунктах) щодо країн Африки, Азії і Південної Америки характерні такі аспекти:
Підтримка революціонерів в Індії. Крім того, країна покривала до 15 % асигнувань на економічний розвиток за рахунок радянської допомоги.
Встановлення дипломатичних відносин з Єгиптом. До 50 % витрат бюджету країни відшкодовував Радянський Союз. Допомога надавалася безоплатно. Інтервенція Великобританії, Франції та Ізраїлю в Єгипет була припинена загрозою СРСР ввести своїх добровольців.
Підтримка революції на Кубі. На острові були розміщені радянські ракети, що послужило причиною наростання напруженості у відносинах з США. Після виведення ракет СРСР активно допомагав Кубі: там працювали тисячі радянських фахівців, особливо відомі лікарі. Розплачувалася Куба, як правило, цукром.
Розрив відносин з Албанією. Загострення почалося ще в 1960-му, а на наступний рік дипломатичні зв’язки були розірвані. Албанія відмовилася надати територію для розміщення радянських баз і заарештувала підводні човни СРСР, які перебували в її портах. Албанське уряд у своїх діях спиралася на підтримку керівництва Китаю.
