Відносини Радянського Союзу з Китаєм
Зовнішня політика Хрущова щодо Китаю почала розвиватися в позитивному ключі. Першою країною, яку відвідав новий радянський лідер, став саме Китай. Унаслідок перших переговорів з Мао Цзедуном Радянський Союз повернув Порт-Артур, але проблеми ще були попереду.
На зовнішню політику за правління Хрущова в значній мірі вплинув культ викриття Йосипа Сталіна. Саме це дуже не сподобалося китайцям. Крім того, Мао Цзедун закликав радянського лідера розв’язати ядерну війну за світове панування комунізму. Ще одним аспектом зовнішньої політики Хрущова в цьому напрямку були постійні територіальні суперечки в Приамур’ї і на Далекому Сході.
Пік радянсько-китайського розриву, що супроводжувалося розколом міжнародного комуністичного руху, припав на 1969 рік. У КНР ці події називали «Великою війною між Китаєм і СРСР». Радянсько-китайський розкол був спровокований Мао Цзедуном, щоб зміцнити свої позиції і довести, що радянські громадяни повинні визнати Китай вчителем у плані ідеології. Основні вимоги були наступними:
- усунення нерівноправності»;
- вимога атомної бомби;
- повернення з боку СРСР «втрачених територій», належать Китаю;
- вимога передати під управління Китаю Монголію.
У відносинах з КНР почалася розрядка тільки після приходу до влади в СРСР М. С. Горбачова. Після розпаду Союзу намітилися навіть поліпшення.
