Стремена – це парна частина амуніції для верхової їзди, а саме, сідла. Вона призначена для допомоги вершнику при посадці на коня та як додаткова опора в процесі їзди, але зовсім не є обов’язковим атрибутом для її успішного здійснення. В ряді випадків – при неправильному використанні, може бути причиною травм і навіть загибелі наїзника. Крім основного звичного значення, у слова є альтернативні – відносяться до інших сфер людського життя.
Основне значення слова
Найбільш поширене застосування слова належить до сфери верхової їзди і вживається в сучасному світі, в основному, в цьому значенні.
Стремена – це форма множини. Їх у сідла два – по одному з кожної сторони. Якщо говорити про однині предмета, його називають стремено.
Стремено (альтернативний варіант – стремено – з наголосом на останню голосну) щодо амуніції для верхової їзди представляє собою металеве кільце, в яке ставиться нога вершника, з рівною нижньою частиною (сходинкою, денцем) і отвором у верхній (вушком або сережкою).
Нижня дінці сучасних стремен часто має нековзну поверхню з гуми або іншого матеріалу. В отвір верхньої частини протягується ремінь (путлище), з допомогою якого стремено підвішується до сідла. За рахунок зміни його довжини відбувається регулювання рівня стремена залежно від зростання вершника і довжини його ноги. Правильна підгонка виробу дуже важлива не тільки для зручності при використанні, а також забезпечення безпеки і здоров’я наїзника.
Етимологія слова
За версією “Історико-етимологічного словника сучасного російської мови”, упорядником якого є Чорних П. Я., слово “стремено” сталося
від спільнослов’янського “stremen” – «натягувати», «розтягувати», «випрямляти», щось витягнуте або натягнуте — мотузка, ремінь, риса. Ймовірно, більш ранні форми – «стрьмя» і «стрьмьнь»; з XII століття — «стремено» і «стремінь».
Згідно В. І. Далю:
від дієслів «стромить», «встромляти».
Функції та історія предмета
Вважається, що появою перших стремен люди зобов’язані індійцям II століття нашої ери. Саме тоді до конструкції сідла мабуть вперше були пристосовані бічні ремені з маленькими кільцями на нижніх кінцях – конструкція допомагала вершнику при посадці на коня. Для опори необхідно було вставити великий палець ноги в колечко. Поширення у світовому масштабі цей варіант конструкції не отримав, так як не в кожному кліматі вершники могли дозволити собі їздити верхи босими.
За однією з версій, винахід стремен було також здійснено в стародавньому Китаї – початок IV століття нашої ери.
В Європі дану конструкцію почали застосовувати наприкінці V – початку VI століття.
Подібний винахід не тільки полегшило наїзникам момент посадки в сідло, але й допомогло змінити і вдосконалити техніку бою – упор на стремена дозволив наносити більш сильні удари мечем чи шаблею, а також користуватися списом з меншим ризиком бути відкинутим на землю силою протидії при зіткненні.
Стремена виготовлялися і донині виготовляються крім традиційного металу з інших матеріалів – гума, шкіра, дерево, полімери. Для певних випадків вони бувають прикрашеними і мають витончену незвичайну форму.
Для спортивної і прогулянкової верхової їзди стремена використовуються для полегшення процесу як для людини, так і коні. Упор на них допомагає краще підтримувати рівновагу і зміщувати центр ваги, в залежності від манери і особливості їзди.
Один з яскравих прикладів – жокеї на скачках. У такому разі стремена фіксують дуже високо, близько до сідла, нога вершника виявляється сильно зігнутою в коліні і наїзник як би нависає над конем, переносячи свою вагу на опору і вперед, що дозволяє дати свободу руху скакуну.
Особлива функція у стремен і в конкур (подолання перешкод верхи на коні) – в такому випадку стремена опускаються нижче, ніж на скачках, але вище, ніж при класичній посадці, що дозволяє зробити найкращий упор на коліна в момент стрибка. Хоча опора на стремена не є життєво важливим елементом даного різновиду кінного спорту – будь конкурист здатний виконати стрибки без стремен взагалі, так як опора і посадка здійснюються за рахунок мускулатури вершника.
Безпечні вироби
Найвищий ризик і відсоток травматизму, пов’язаний з використанням даного атрибуту – застрявання ноги в стремена при падінні. Тому стремена потрібно підбирати уважно.
Нога має легко проходити в стремено, але не провалюватися – ідеально, якщо стремено ширше взуття, використовуваної для верхової їзди на 2-2,5 сантиметра.
Необхідно мінімальне ковзання підошви за стремена – для цього на внутрішню частину рівною металевої поверхні даного елемента сідла кріплять підкладки з матеріалу, що збільшує зчеплення з взуттям.
Не варто покладати всю відповідальність за травми такого походження на стременах – це лише частина амуніції. Підібрана вірно взуття (обов’язково з невеликим каблуком) дозволить запобігти можливу небезпеку.
Ризик пов’язаний з застряванням ноги під час падіння, що може спричинити волочіння вершника за конем, якщо вона не зупинилася після втрати наїзника, наприклад, злякавшись чогось. Для уникнення подібних ситуації зараз використовуються безпечні стремена, а точніше, сідла з шпеллерами. Шпеллером називають особливий тип кріплення путлища до сідла, який забезпечить зісковзування прикріпленої конструкції вниз у разі дуже сильного ривка. При використанні сідла з шпеллером, необхідно лише перевірити перед початком їзди правильність положення кріплення – шарнір повинен бути внизу.
Існують інші вдосконалені моделі стремен, створені для підвищення їх безпеки. Це можуть мати відстібаються деталі.
Існують елементи, що фіксуються в звичайному стані за рахунок магніту, з еластичним матеріалом дужки, вигнутою формою верхній частині, стремена в комплекті зі спеціальними черевиками – зчіпка відбувається за рахунок збігу пазів і виступаючих елементів, стремена із закритими носками.
Під час тривалого використання виробів у морози необхідно подбати про їх утеплення, так як стремена – це, в основній масі, конструкція металева, то при низькій мінусовій температурі вони можуть завдати шкоди здоров’ю обох учасників такого способу пересування. Для цих цілей використовуються чохли або проводиться обмотка стремен тканиною.
У минулому нерідко використовували дерево для виготовлення стремен, про що свідчать знахідки археологів.
Безпечне використання забезпечують і на час спішування – з допомогою путлища відбувається підйом і фіксація стремена, на фото продемонстрована правильна заправка.
Правила регулювання довжини стремена
Правильна регулювання стремена потрібна і вершнику, і коні.
Довжину можна вважати обраної вірно, коли при вільно опущених ногах вершника, що сидить верхи, стремена виявляються на рівні його щиколоток.
Перевірку коректності вибору довжини путлища рекомендується робити також наступними способами, всі вони здійснюються з положення, сидячи в сідлі:
- вставити ноги в стремена і привстать на них, розпрямивши ноги. Для класичної манери їзди відстань між сідлом і сідницями повинно вміщати кулак;
- витягнути путлище на себе і подовжувати, поки нижня рівна частина стремена не дістане пахви руки, що впирається кулаком у відповідне крило сідла;
- п’ятикратно обмотати кулак наїзника путлищем – в результаті повинна вийти необхідна правильна довжина від місця кріплення ременя до сідла до вушка стремена.
Що ще називають словом “стремено”
У терміна є й інші, більш вузькі області застосування.
В медицині і анатомії слово позначає невелику кісточку середнього вуха, притаманну будовою скелета людей і багатьох інших ссавців. Її також називають зменшувально-пестливим варіантом слова – “стремінце”.
Також цим словом позначають частину річки, що відрізняється дуже швидким плином. В цьому випадку воно буде застарілим варіантом використовуваної зараз форми – стремнина.
