Нижче ми розповімо про те, що таке “грамота”, про тонкощі вживання в російській мові цього слова. Наведемо фразеологічні звороти, в які він входить, про історію їх появи в мові. Наведемо приклади прислів’їв і приказок з цим словом.
Грамота як документ
Вважається, що слово “грамота” сталося від грецького grammata і з’явилося в нашій мові давно – ще під час початку встановлення відносин з Грецією. До XV століття значення слова “грамота” розумілося наступним чином: так називали будь-який письмовий документ, скажімо, царські або князівські укази, чолобитні, листи, заповіти та ін Поряд з “грамотами” були употребимы слова “грамотки” і “грамотицы”.
Зміст грамот в Стародавній Русі найчастіше визначалося прикметником, яке приєднувалося до речі: жалувані, безсудні, благословенні (благословительные), світові, отписные, купчі тощо
Грамоти писалися на пергаменті, по його довжині або ширині. Потім той згортали сувоєм. Грамоти могли бути лубовими, берестяними і написаними на дошці. Деколи їх писали на папері, виготовленої з льону і пеньки – ганчір’яної папері.
Текст документа вписували в листи, подклеенные один до іншого – так оформлялися “сувої-стовпці”. Їх також згортали трубкою і зберігали разом з розповсюдилися пізніше записниками й книжками.
У часи СРСР особливо популярні були почесні та похвальні грамоти. У сучасному світі значення слова “грамота” поширилося і на вірчі документи, які видаються послу для його акредитації в іноземній державі. Втім, різні види вірчих грамот були відомі ще у Візантії.
Читання, лист і не тільки
Що таке “грамота”? Слово це побутує і в значенні “читання”, “лист”, тобто вміння людини розбирати текст і самостійно викладати свої думки в письмовій формі. Ці навички передбачають не лише знання російського алфавіту, але і основ граматики.
Проте в давнину досить було лише вміти читати, щоб бути грамотним. Про таку людину говорили: “Він знає грамоти”. Але безграмотність ліквідували давним-давно, обов’язковим стало отримання середньої освіти. Тим, що людина вміє читати і писати, нині нікого не здивуєш.
Пізніше будь-якого, освоїв ази чого-небудь, стали називати “грамотним”. Наприклад, у радянський час від громадян вимагали політичної грамотності, в музичній школі давали основи музичної грамоти і ін.
Визначення “грамотний” іноді вживається і в характеристиці осіб з наявністю високої кваліфікації в якій-небудь області. Кажуть: “грамотний юрист”, “грамотний лікар” або взагалі “грамотний спеціаліст”.
Наостанок зауважимо, що іменник у цьому значенні може вживатися тільки в однині.
Нюанси вживання
“Грамота” – словникове слово. Правильність його написання необхідно запам’ятати.
Зверніть увагу на такий нюанс вживання цього слова в старовину. Дієслово “знати” в старослов’янській мові особливим чином керував іменником у давальному відмінку, звідси такі старовинні вирази, як “знати співу”, “знати мови” та ін
Ось, наприклад, показання одного з селян, знайдені дослідниками в архівних матеріалах допитів:
Грамоті читати знаю, а писати скорописом не вмію і тому не учивался.
Сьогодні після дієслів “знати”, “розуміти” і подібних уживають іменник лише в знахідному відмінку, наприклад: “знати свою роботу”.
У сучасному слововживанні “грамотним” іноді характеризують людину в іронічному сенсі, з відтінком зневаги або глузування. Як правило, так говорять про те, хто не лізе за словом у кишеню, вміє постояти за себе. Наприклад, у п’єсі “Про Федота-стрільця, удалого молодца” Леоніда Філатова Генерал так характеризує Федота:
Тут у нас один стрілець –
Дуже грамотний, стервец!..
Навпаки, про малограмотном кажуть, що він, мовляв, недостатньо навчений, “грамотешки” (“грамотейки”) в нього бракує.
Прислів’я та приказки зі словом “грамота”
Володимир Іванович Даль у своєму словнику подає безліч прислів’їв і приказок, які допомагають зрозуміти, що таке “грамота”, що відображають весь спектр значень цього слова. Дивіться, наприклад:
Живи в тиші, а до нас граматки пиши.
Або:
Грамоті вчитися завжди стане у пригоді.
Або:
Грамота тверда, та мова шепеляв.
Зверніть увагу, що у Даля слово пишеться, в двох варіантах: і через “о”, і через “а”: “грамата” і “грамота” – на відміну від прийнятого у сучасній мові тільки другого, “грамота”.
Фразеологізми з “грамотою”
Існує кілька стійких зворотів російської мови, в які входить слово “грамота”.
Зокрема, “фількіною грамотою” в наші дні презирливо називається документ, складений з великою кількістю помилок, не має жодної юридичної сили.
Вважається, що цей фразеологізм почав ходіння з часів царя Івана Грозного. Російський государ так іменував послання від Московського митрополита Філіпа II. Усвідомлюючи, що його зусилля марні, той писав цареві послання, сподіваючись переконати його припинити терор і кровопролиття.
А ось що таке “китайська грамота”. Так говорять про щось дуже мудрований для розуміння, якомусь незрозумілому тексті, документі.
Історія виникнення цієї ідіоми така. Перша російська місія в Китай була організована в 1618 році Тобольським воєводою князя Куракіна В. С. Послано було 12 чоловік на чолі з учителем Іваном Петлиным. Однак з-за того, що гості не привезли з собою подарунки, меркантильний імператор Чжу Їцзюнь (Ваньлі) так і не побажав прийняти їх, наказавши лише передати російському цареві офіційно складене дозвіл торгувати в Китаї. Дипломатичні відносини пропонувалося вести шляхом листування.
Цей Документ протягом багатьох років залишалася непереведенным – так і виник вираз “китайська грамота”.
Ми розповіли про те, що значить “грамота”.
