Нижче ми розповімо про те, що таке “грамота”, про тонкощі вживання в російській мові цього слова. Наведемо фразеологічні звороти, в які він входить, про історію їх появи в мові. Наведемо приклади прислів’їв і приказок з цим словом.
Грамота як документ
Вважається, що слово “грамота” сталося від грецького grammata і з’явилося в нашій мові давно – ще під час початку встановлення відносин з Грецією. До XV століття значення слова “грамота” розумілося наступним чином: так називали будь-який письмовий документ, скажімо, царські або князівські укази, чолобитні, листи, заповіти та ін Поряд з “грамотами” були употребимы слова “грамотки” і “грамотицы”.
Зміст грамот в Стародавній Русі найчастіше визначалося прикметником, яке приєднувалося до речі: жалувані, безсудні, благословенні (благословительные), світові, отписные, купчі тощо
Грамоти писалися на пергаменті, по його довжині або ширині. Потім той згортали сувоєм. Грамоти могли бути лубовими, берестяними і написаними на дошці. Деколи їх писали на папері, виготовленої з льону і пеньки – ганчір’яної папері.
Текст документа вписували в листи, подклеенные один до іншого – так оформлялися “сувої-стовпці”. Їх також згортали трубкою і зберігали разом з розповсюдилися пізніше записниками й книжками.
У часи СРСР особливо популярні були почесні та похвальні грамоти. У сучасному світі значення слова “грамота” поширилося і на вірчі документи, які видаються послу для його акредитації в іноземній державі. Втім, різні види вірчих грамот були відомі ще у Візантії.
