Змиритися чи ні?
Вперше офіційна боротьба з лихослів’ям в нашій державі розпочалася з ініціативи царя Олексія Михайловича, в 1648 видав тематичний указ. З нього випливало, що на весіллях, при відправленні обрядів не можна вдаватися до нецензурних виразів. Зокрема вводилася заборона на «сороміцькі слова» і «бісівські пісні». Поширювалося це обмеження і на період святок. Не можна було і «лаяться», використовуючи нецензурні вирази. В рівній мірі заборона поширювалася і на чоловіків, і на жінок.
Почалася офіційна боротьба з лихослів’ям, в якій остаточно сформувалася церковна позиція: вживання лайливих слів ображає Божу Матір. Крім того, при певному сприйнятті виходило, що людина ображає свою власну рідну матір. У більш широкому розумінні матір’ю вважається вся земля. Використовуючи грубі репліки, людина висловлював свою неповагу і до неї. До речі кажучи, існувала думка, що лайливі мови можуть спровокувати захворювання, епідемії, різноманітні нещастя і навіть катастрофи стихійного характеру. Спіймані за порушенням царського указу піддавалися тілесним покаранням прямо на вулиці: провинилися пороли різками.
