Спіймані за справою!
Незважаючи на поширену думку, ніби нецензурні вирази – доля простого люду, з історії відомо чимало прикладів, коли подібні помилки в своїй промові допускали відомі люди. Наприклад, гніваючись на себе, Гітлер не раз застосовував до себе ж самі невтішні епітети німецької мови.
Відома історія про те, як одного разу дуже невдало дав волю своєму мови принц Чарльз, під час виступу перед школярами впустив лист із записаної на ньому промовою. Висловився він при цьому вкрай неетично. Особливу пікантність ситуації додає той факт, що на листку була (як переконують представники ЗМІ) записана мова, присвячена якраз неприйнятність лихослів’я в повсякденності.
Відомі з історії випадки, коли дозволяли собі «міцне слівце» Труман, Ніксон, Горбачов, Черномирдін. Навіть у мемуарах Плісецької можна зустріти такі казуси, як і в що стали крилатими фразами Окуджави.
Актуальність проблеми
Як відзначають багато філологів, могутнім російська мова робить зовсім не різноманітність матюків, а можливість виразити як завгодно складну думку без застосування нецензурних термінів. Більш того, в певних колах вважається набагато більш ефективним способом образити співрозмовника, тонко граючи термінами мови, інтонаціями, можливостями іронії та сарказму. Така репліка зачіпає набагато сильніше, ніж прямо, в серцях висловлене, усталене непристойне вираз. Але, як видно з повсякденності, саме до штампованим фразам воліють вдаватися наші співвітчизники, які бажають висловити експресію в мовленні.
Останнім часом мат в різних формах отримав широке розповсюдження серед всіх вікових груп, соціальних шарів. Навіть у книгах, з екранів кінотеатрів і телевізорів можна чути нецензурні фрази. Все це впливає на громадськість, знижуючи рівень культури. Люди звикають до того, що саме такий спосіб вираження своїх думок – норма. Безумовно, з цим потрібно боротися, піднімаючи загальний культурний рівень соціуму.
