Розвиток ФРН
Першим канцлером Федеративної Республіки став Конрад Аденауер – досвідчений юрист, адміністратор і активіст Партії Центру. Його концепція керівництва базувалася на соціальній ринковій економіці. На посаді канцлера ФРН він залишався 14 років (1949-1963 рр..). У 1946 році Аденауер заснував партію під назвою Християнсько-демократичний союз, а в 1950-му очолив її. Головою опозиційної соціал-демократичної партії був Курт Шумахер – колишній боєць Рейхсбаннера, минулий ув’язнення в нацистських концтаборах.
Завдяки сприянню США в реалізації плану Маршала і планів економічного розвитку країни Людвіга Ерхарда у 1960-х економіка ФРН пішла вгору. В історії цей процес отримав назву «Німецьке економічне диво». Щоб задовольнити потребу в недорогій робочій силі, Федеративна Республіка підтримала приплив гастарбайтерів, головним чином з Туреччини.
У 1952 році відбулося об’єднання земель Баден, Вюртемберг-Баден і Вюртемберг-Гогенцоллерн в єдину землю Баден-Вюртемберг. ФРН стала федерацією, що складається з дев’яти земель (держав-членів). У 1956 році, після референдуму і підписання з Францією Люксембурзького договору, до складу ФРН увійшла Саарская область, що знаходилася раніше під протекторатом Франції. Її офіційне приєднання до Республіки Німеччина (ФРН) відбулося 1 січня 1957 року.
5 травня 1955 року зі скасуванням окупаційного режиму ФРН офіційно була визнана суверенною державою. Суверенітет поширювався тільки на зону дії тимчасової конституції, тобто не охоплював Берлін і колишні території імперії, які на той момент належали НДР.
У 1960-х роках був розроблений і впроваджений ряд надзвичайних законів, які накладали заборону на діяльність ряду організацій (у тому числі комуністичної партії), а також на деякі професії. Країна вела активну денацифікацію, тобто боротьбу з наслідками знаходження у влади нацистів, і всіма силами намагалася забезпечити неможливість відродження нацистської ідеології. У 1955 році ФРН увійшла до складу НАТО.
