Зміна канцлера
Коли в 1969 році на посаду канцлера Федеративної Республіки Німеччина вступив Віллі Брандт, у відносинах між ФРН і НДР почався новий виток. Соціал-демократи, які прийшли до влади, послабили законодавство і визнали непорушність повоєнних кордонів. Віллі Брандт і його послідовник Гельмут Шмідт поліпшили відносини з Радянським Союзом.
У 1970 році був підписаний Московський договір, в якому ФРН відмовилася від домагань на східні області колишньої Німецької імперії, що відійшли після війни СРСР і Польщі. Документ також декларував можливість об’єднання республік. Це рішення поклало початок «нової східної політики». У 1971 році ФРН і НДР підписали Основоположний договір, що регламентує їхні взаємини.
У 1973 році обидві республіки поповнили склад ООН, незважаючи на те, що ФРН як і раніше не хотіла визнавати міжнародно-правову незалежність НДР. Тим не менш статус-кво Демократичної Республіки, закріплений Основним договором, посприяв потеплінню у відносинах «сусідів».
«Мирна революція»
У вересні 1989 року в НДР виникло опозиційний рух «Новий форум», частково складається з членів політичних партій. В наступному місяці по республіці прокотилася хвиля протестів, учасники яких вимагали демократизації політики. В результаті керівництво СЄПН подало у відставку, а його місце зайняли представники незадоволеного населення. 4 листопада в Берліні відбувся масовий узгоджений з владою мітинг, учасники якого вимагали дотримання свободи слова.
9 листопада громадяни НДР отримали право на вільний (без поважної причини) виїзд за кордон, що призвело до стихійного падіння Берлінської стіни. Після виборів у березні 1990 року, новий уряд НДР початок активні переговори з представниками ФРН про перспективу об’єднання.
