Відносини з НДР і зовнішня політика
Уряд Республіки Німеччина не визнавало НДР і аж до 1969 року відмовлявся вступати в дипломатичні відносини з державами, чия позиція з цього питання відрізняється. Виняток становив хіба що Радянський Союз, який визнавав НДР, але входив до складу чотирьох окупаційних держав. На практиці зазначена причина тільки двічі призвела до розриву дипломатичних відносин з Югославією в 1967 році і з Кубою – у 1963-м.
Ще в 1952 році Сталін заговорив про об’єднання ФРН і НДР. 10 березня того ж року СРСР запропонував усім державам-окупантам як можна швидше у співпраці з общенемецкими урядами розробити мирний договір з Німеччиною, і навіть склав проект цього документа. Радянський Союз був згоден з об’єднанням Німеччини і за умови її неучасті у військових блоках навіть допускав існування в ній армії і військової промисловості. Західні держави фактично відкинули пропозицію СРСР, наполягаючи на тому, що знову об’єднана країна повинна мати право на вступ до НАТО.
Берлінська стіна
11 серпня 1961 року Народна палата НДР прийняла рішення про зведення Берлінської стіни – інженерно-оборонної споруди протяжністю 155 км, зміцнює кордон між двома німецькими республіками. В результаті в ніч на 13 серпня було розпочато будівництво. До першої години ночі кордон між Західним та Східним Берліном була повністю заблокована військами НДР. Вранці 13 серпня люди, які звично направлялися в західну частину міста на роботу, зіткнулися з опором правоохоронних органів і воєнізованих патрулів. До 15 серпня підхід до кордону був повністю перекритий колючим дротом, і почалося зведення загородження. У той же день були закриті лінії метрополітену, які повідомляли дві частини міста. Потсдамська площа, яка перебувала в прикордонній зоні, також була закрита. Багато будівлі і житлові будинки, прилеглі до лінії поділу Східного і Західного Берліна, були виселені. Вікна, які виходили на бік території ФРН були закладені цеглою. Пізніше, під час реконструкції загородження, що є сусідами з ним будівлі і зовсім знесли.
Будівництво та переобладнання споруди тривало до 1975 року. Спочатку воно являло собою паркан з бетонних плит або цегляної кладки, обладнаний колючим дротом. На деяких ділянках це були прості спіралі Бруно, які можна було подолати за допомогою спритного стрибка. Цим на перших порах користувалися перебіжчики, яким вдавалося оминути поліцейські пости.
До 1975 році стіна являла собою вже неприступне і досить складна споруда. Вона складалася з бетонних блоків висотою 3,6 метра, зверху на які встановлювалися циліндричні бар’єри. Уздовж стіни була обладнана заборонена зона з великою кількістю перешкод, сторожових постів і прилад для освітлення. Заборонена зона складалася з простої стіни, декількох смуг протитанкових їжаків або металевих шипів, огорожі з металевої сітки з колючим дротом і системою сигнальних ракет, дороги для патрулів, широкої смуги регулярно выравниваемого піску, і, нарешті, неприступною стіни, описаної вище.
