Кінець розповіді
А ось падчерка прожила довге життя. Вийшла заміж і дітей виростила. А біля будинку нібито був у неї чудовий сад: самі першими розпускалися в тому саду квіти, достигали ягоди, дозрівали наливні яблука. У найспекотніший день панувала в тому саду прохолода, а в найхолоднішу зиму – тепло і затишок.
Казали ще, що гостюють у цьому саду всі дванадцять братиків-місяців – гостюють всі разом, а не поодинці, як годиться.
Ось і автор думає – а раптом, правда, все так і було?
Вище ми навели повний зміст “Дванадцяти місяців” Маршака, вірніше, прозової версії цієї казки.
Театральна версія твору
У палаці молода нерозумна Королева видала указ про те, щоб у палац до Нового Року доставили кошик пролісків. Обіцяна щедра нагорода тому, хто виконає найвище побажання.
А тим часом в одній сільській хатинці сидять Дочка і її Мати, яким дуже хочеться в палац і отримати нагороду, але шукати проліски взимку не хочеться. І тоді вони відправляють в ліс за пролісками Пасербицю.
В чудовому зимовому лісі живуть звірі. Білки з зайцем грають в пальники і базікають зі старим вороном.
Пасербиця блукає по лісі і розуміє, що скоро просто замерзне. Вона забирається на гілку дерева, щоб не стати здобиччю вовка і дрімає.
Їй сниться сон, що померла мати йде їй назустріч з палаючої лампою. Прокидається, глядь – а попереду, серед хащі, і справді виблискує вогник.
Пасербиця злазить з дерева і виходить до багаття, біля якого розмовляють брати-місяці. Зворушений її історією, Квітень просить годину у своїх братів, щоб дівчина встигла набрати квітів і повернулася додому, не замерзнувши в лісі.
Вони допомагають дівчині, а Квітень підносить їй своє кільце, яке, якби важка ситуація, допоможе з неї вибратися. Місяці суворо карають дівчині нікому не говорити про зустрічі з ними. Вона клянеться.
Пасербиця приносить додому кошик з квітами і тут же засинає, втомлена. Рідна дочка баби краде у неї кільце. Потім вони відправляються в палац з пролісками. Прокинулася Падчерка благає мачуху з сестрою повернути їй обручку, але її не слухають.
У палаці королеві дуже хочеться дізнатися, де ж ці двоє – жінка і дівчинка – примудрилися відшукати квіти в зимовому лісі. Ті складають історію про чудовому місці, де прямо на снігу можна збирати і гриби, і ягоди, і проліски.
– Вирушаємо туди всі разом! – вирішує Королева. Перелякані неминучим викриттям, стара і її дочка зізнаються, що квіти принесла з лісу Падчерка.
Але Королева не змінює свого рішення і разом з придворними відправляється в ліс, наказавши Мачусі, її рідної Дочки й Пасербиці супроводжувати їх.
В лісі Королева вимагає у Падчерки показати, де вона збирала проліски. Та відмовляється. Тоді розгнівана, вона відбирає у Падчерки шубку, загрожує стратити і жбурляє її кільце в ополонку. Дівчина встигає лише вимовити чарівні слова і тут же зникає.
І відразу приходить весна, а слідом – літо. На Королеву раптом виходить з лісу ведмідь. Придворні розбігаються, тільки Старий Солдат і Професор, її вчитель, захищають її.
Далі настає осінь, ллє дощ, налетів холодний вітер. Придворні, кинувши Королеву і забравши коней, повертаються в палац. З нею залишаються тільки Професор, Старий Солдат та Мачуха з Донькою. І знову приходить зима зі снігом і холодом. Можна їхати додому на санях, але коней-то немає. Королева мерзне.
