Кульмінація. Зима відступає
Перший заговорив Січень, вдаряючи об землю палицею з льоду:
Не трещите, морози,
У заповідному лісі,
У сосни, берези
Не гризіть кору!
Повно вам вороняче
Заморожувати,
Человечье житло
Выхолаживать!
І після цих слів стихло все в лісі. Перестала завивати завірюха, тріщати від морозу дерева. Сніг полетів великими м’якими пластівцями. А посох перейшов до брата Лютого, який заговорив, немов загудів:
Вітри, бурі, урагани,
Дуйте що є сили!
Вихори, хуртовини й бурани,
Разыграйтесь до ночі!
У хмарах сурміть голосно,
Вейтесь над землею.
Нехай біжить в полях поземка
Білою змією!
І знову зима бушувати. Налетіла на ліс снігова буря, замела по полях буревієм. Тим часом Лютий передав посох наступного братові – Березня.
Дивиться наша героїня: чудеса! Тільки що була в руках у старого крижана палиця, а у першого весняного місяця вона виявилася деревної гілкою з бруньками, що розпускаються.
Голосно заспівав веселий молодий Березень:
Розбігайтеся, струмки,
Растекайтесь, калюжі,
Вилазьте, мурахи,
Після зимової холоднечі!
Пробирається ведмідь
Крізь лісовий сушняк.
Стали птахи пісні співати,
І пролісок розцвів.
І негайно зник зимовий ліс. Під ногами у дівчинки виявилася м’яка земля. Потекли, зашуміли струмки. Заспівали птахи. З’явилися перші листочки на деревах. Диву дається вона: невже і справді весна настала?
А Березень квапить її: всього на годину поступився нам місце братик Січень. Поспішай, шукай свої проліски!
А в лісі-то цих весняних квітів видимо-невидимо! Кинулася збирати їх дівчинка і набрала цілу корзину, навіть ще у фартусі прихопила.
