Якщо мова йде про звичайному проводі, то він функціонує на максимальній потужності постійно. Що стосується саморегульованого кабелю, що гріє, він здатний змінювати інтенсивність нагрівання, що залежить від температури поверхні і зовнішнього середовища. На різних ділянках може бути різна інтенсивність, на яку впливають сили струму і опір.
Принцип роботи
Описувані двожильні кабелі завжди, що відрізняє їх від звичайних. Між жилами знаходиться напівпровідникова матриця, яка виступає регулятором сили струму і опору. Роль заземлювача грає оплетка, яка захищає від електромагнітного випромінювання і захищає вироби від механічних впливів.
Саморегулюючий нагрівальний кабель працює за принципом напівпровідників, при цьому опір збільшується при підвищенні температури, що зменшує силу струму. При меншій температурі нагріву знижується сила струму, як і енергоспоживання. Такі способи обігріву дуже зручні ще й з тієї причини, що на різних ділянках кабелю може бути різна інтенсивність нагріву. Це актуально, наприклад, коли один з ділянок даху знаходиться на сонці, а інший – в тіні.
Для того щоб нагрів не відбувався при підвищенні температури більше + 5 С, система доповнюється терморегулятором. При цьому робочий ресурс кабелю не буде вичерпаний завчасно, адже він буде працювати лише при необхідності. Принцип роботи цього сайту полягає у відключенні живлення, коли температура досягає порогового значення, його можна вказати самостійно.
Технічні характеристики: потужність
Перш ніж здійснити вибір кабелю, що гріє, необхідно розуміти, якими технічними характеристиками він повинен володіти. Важливо врахувати ще й те, які існують потреби по обігріву. Однією з основних особливостей є потужність, яка вимірюється в ватах на погонний метр. Вона залежить від моделі і може варіюватися від 5 до 150 Вт/м. Чим менша потужність, тим більше віддача тепла і споживання електрики.
Якщо саморегулюючий нагрівальний кабель, необхідний для обігріву водопроводу, то краще придбати виріб з потужністю від 5 до 25 Вт/м. В залежності від того, де буде здійснено монтаж і де проходить водопровід, слід орієнтуватися на такі потужності: водопровід у землі, а кабель зовні труби, потужність в цьому випадку повинна бути дорівнює 10 Вт/м або більше. Якщо ж кабель знаходиться всередині труби, буде достатньо 5 Вт/м. Коли водопровід прокладається по повітрю, потужність слід збільшити до 20 Вт/м або зробити її більше.
Кабель і труба у всіх випадках утеплюються шаром теплоізоляції від 3 до 5 мм. Якщо використовувати резистивний кабель, то потужність буде залишатися постійною протягом труби, і не буде залежати від її температури. Якщо використовувати резистивний нагрівальний кабель, то потужність буде залишатися постійною на всьому протязі, і не буде залежати від температури поверхні. Що стосується саморегульованого кабелю, що гріє, то він буде зменшувати споживану потужність і температуру, якщо труба буде прогріта. Це дозволяє економити електроенергію, а зі збільшенням робочої потужності кабелю економія буде відчутною.
Додаткові характеристики: температура кабелю
Ще однією важливою особливістю є робоча температура. По ній кабелі можна класифікувати за трьома категоріями. Вони бувають низько-, середньо – і високотемпературними. У перших робоча температура не перевищує 65 С, у других – 120, у третіх – 240 С. Для того щоб обігріти водопровід, слід використовувати низькотемпературні кабелі. Вони не працюють при температурах, що близько підходять до максимальним 65 С.
Особливості монтажу
Перед монтажем важливо врахувати характеристики саморегульованого кабелю, що гріє, а також ознайомитися з особливостями прокладки виробів. Наприклад, кількість зовнішніх дротів може досягати 4. Уздовж контуру знизу прокладається окремий кабель. Кріплення здійснюється алюмінієвим скотчем, що збільшує тепловіддачу. Це надійно і зручно. Такий спосіб дозволяє забезпечити захист від пошкоджень, а обігрів виходить більш ефективним, адже вода зазвичай замерзає знизу.
Саморегулюючий нагрівальний кабель для труб може бути прокладений спіраллю. Цей спосіб – ще один варіант зовнішнього монтажу. Намотка здійснюється на трубу з кроком 5 див. Кріплення виробляють монтажною стрічкою. Витрата дроту при цьому збільшується – його потрібно буде більше в 1,7 рази, ніж довжина трубопроводу, але обігрів виходить більш ефективним і відбувається швидше.
Якщо роботи необхідно здійснити у важкодоступних місцях, то кабель необхідно намотати з припуском, а після обмотати трубу утвореними петлями. Після того як нагрівальна система буде встановлена, забезпечують її термоізоляцію. На труби каналізації, включаючи лівньовку, кабель укладається за таким же принципом.
Додатково про зовнішній установці
Обігрів труб водопроводу гріючим саморегульованим кабелем з внутрішнім монтажем не рекомендується здійснювати, якщо планується використовувати більше одного кабелю. Якщо труба має невеликий діаметр, в межах 50 мм, то одного проводу буде достатньо. Якщо ж мова йде про великий трубі, то зазвичай використовується від 2 до 4 штук, які розташовуються в областях з низькою температурою.
Монтаж саморегульованого кабелю, що гріє і здійснюється для труб, поміщених в грунт. Тут можна використовувати золоту середину: два кабелі при цьому повинні йти паралельно, уздовж протилежних сторін. Якщо кріплення на алюмінієвий скотч, який збільшує тепловіддачу і захищає кабель, недостатньо, можна використовувати більш міцне кріплення – на стяжки. Якщо при експлуатації на окремі ділянки труби потрапляють прямі сонячні промені, варто використовувати стяжки чорного кольору, які стійкі до ультрафіолету.
Проведення внутрішнього монтажу
Саморегулюючий нагрівальний кабель для обігріву труб може бути прокладений ще і всередині. Такі роботи здійснюють, якщо інша методика не може бути застосована. Тут є свої недоліки, які виражені: в обростанні кабелю нальотом, зменшенні просвіту труби, неможливості здійснити вихід дроти через трійники та запірну арматуру, зниження надійності контуру, адже відбувається додавання ще однієї точки – трійника. Але тут є і плюси, які виражені в тому, що обігрівач безпосередньо контактує з рідиною, що збільшує ефективність роботи системи і знижує енергоспоживання. Ремонтні роботи не супроводжуються складністю, адже кабель необхідно лише витягти і замінити.
Для того щоб прокласти саморегулюючий нагрівальний кабель всередині труби, на нього необхідно встановити сальниковий вузол. Для введення в трубопровід здійснюють монтаж трійника. Далі можна зайнятися укладанням кабелю і герметизацією сальникового вузла.
Прокладати всередині труби можна лише той кабель, який сертифікований як харчовий. На виробі так і повинно бути написано. Якщо таких даних немає, то необхідно вимагати сертифікат відповідності. Якщо подібних відомостей у паспорті не зазначено, ви повинні звернути увагу на коди ОК 005 і ТН ЗЕД.
Обігрів теплиць
В схемах опалення теплиць та монтажу теплої підлоги відмінностей майже немає. По суті, здійснюється той же монтаж теплої підлоги, але під інше покриття. Провід повинен бути розташований на захисній сітці, яка укладається на подушку з піску. Зверху розташовується ще один піщаний шар, далі йде захисна сітка та родючий грунт. У підсумку ви повинні отримати багатошаровий пиріг.
Він буде виглядати по-іншому, якщо ви плануєте використовувати самонагревающуюся плоску стрічку. Першою в даному випадку влаштовується термоізоляція, тоді як сталева сітка укладається одним шаром. Якщо під грунтом систему змонтувати немає можливості, то нагрівальні елементи можна розташувати на стінах.
Особливості підключення
Вас, як і багатьох початківців домашніх майстрів, може зацікавити питання про те, як підключити саморегулюючий нагрівальний кабель. Принцип проведення таких робіт дуже простий. Підключення здійснюється до мережі 220. У цьому випадку задіюються струмопровідні жили. Другий кінець ізолюється, щоб виключити контакт між струмопровідними жилами. Знадобиться ще і оплетка на заземлення.
Який спосіб підключення використовуватиметься, залежить від того, які інструменти у вас є в наявності і як ви плануєте використовувати кабель. Однак схема залишається однаковою. При підключенні ви можете використовувати клейовий комплект муфт і кабелі без екрану. Якщо прокладка здійснюється всередині труби, то виріб буде відрізнятися наявністю кінцевого ковпачка. Нагрівальний кабель живиться від мережі. Заземлення потрібно буде підключити, якщо кабель екранований. Важливо не забути загерметизувати кінець.
Висновок
Гріючі кабелі мають широку область використання. Їх застосовують для обігріву водопроводу, покрівель, підлог, резервуарів та інших ємностей. Якщо у вас недостатньо досвіду, то визначення параметрів, типу і моделі кабелю краще довірити фахівцям. Що стосується системи водопроводу, то при необхідності її обігріву кабель може бути встановлений не тільки зовні, але і всередині труби.
