Особистість Павла Сергійовича Грачова відома більшості людей, які цікавляться політикою. Він обіймав високу посаду в самий непростий для країни час, більшу частину свого життя присвятив військовій діяльності. Для того щоб дізнатися про біографії Грачова Павла Сергійовича, а також краще познайомитися з успіхами в кар’єрі військовослужбовця, потрібно просто ознайомитися з матеріалом статті.
Юність
З’явився на світ Павло Сергійович Грачов в перший день нового 1948 року. Місце його народження – невелике село, що знаходиться під Тулою. Сім’я Павла Сергійовича була найпростіша: батько, Сергій Грачов, працював слюсарем на заводі, а мати була дояркою в рідному селі.
Освіта
У 1964 році Павло Сергійович Грачов закінчив з успіхом школу, а наступного року вступив в училище ВДВ, яке знаходиться в Рязані. По закінченню навчання, в 1969 році, Грачову була вручена золота медаль за кількома спеціальностями. У 1978 році, будучи вже досвідченим військовослужбовцем, Павло Сергійович прослухав курс лекцій при військовій академії, яка носить ім’я Михайла Васильовича Фрунзе. Її він також закінчив з відзнакою. Після навчання Грачов був направлений в Афганістан.
Початок військової кар’єри
З 1969 року протягом декількох років, Грачов командував розвідувальним загоном дивізії ВДВ, розташованим у місті Каунас, який знаходиться в Литві. Наступні чотири роки Павло Сергійович командував ротою курсантів у Рязанському училище ВДВ, а до 1978 року Грачов перебував на посаді командира навчального батальйону.
Військова діяльність після бойових дій в Афганістані
Грачов повернувся в СРСР в 1983 році після участі в Афганському збройному конфлікті, де він обіймав посаду заступника командира, а пізніше сам став командувати гвардійським полком. Павло Сергійович був направлений у Каунас, де служив на посаді начальника штабу. Хороша служба була оцінена по достоїнству: у 1984 році Грачов достроково отримав звання полковника, а в листопаді 1986 року йому присвоїли нове звання – генерал-майор.
Нагороди та звання
У травні 1988 року Грачову Павлу Сергійовичу було присвоєно звання Героя Радянського союзу. Цю почесну нагороду Грачов отримав за те, що бойова завдання під його чуйним керівництвом була виконана при мінімальних людських втратах, зокрема, добре проявив себе Павло Сергійович в складній бойовій операції «Магістраль».
Участь у серпневому путч і подальше просування по службі
20 серпня 1991 року Грачов отримав наказ ввести війська в Москву для охорони найбільш важливих об’єктів. Наказ цей він виконав, направивши на бойове завдання тульську 106-ту повітряно-десантну дивізію. 23 серпня відбулося призначення Павла Сергійовича першим заступником міністра оборони СРСР. На початку листопада цього року у зв’язку з відставкою кабінету міністрів, він став виконувати обов’язки, пов’язані з оборонними питаннями. Грачов вважав, що необхідно створити спільну систему оборони країн СНД.
Квітень 1992 року відзначився черговим високим призначенням військовослужбовця, на цей раз він став заступником міністра оборони Росії. У його обов’язки входив контроль над військовими підрозділами, що знаходяться у віданні військ РФ. У травні 1992 року Павло Сергійович був призначений генералом армії. Першим генералом армії в історії РФ.
Міністр оборони РФ
Просування по службі йшла семимильними кроками. 18 травня 1992 року Павло Сергійович зайняв пост міністра оборони. Більшість вищих чинів у міністерстві Грачов роздав своїм колегам по Афганістану. Він виступав проти вольностей в армії, вважав єдиноначальність єдиним можливим варіантом ведення справ у збройних силах. Заборонив Всеросійське офіцерське зібрання і професійний союз військовослужбовців, чим викликав обурення військових.
У червні 1992 року великий резонанс викликало рішення Грачова про передачу половини всього зброї, що належав радянської армії, чеченському політичному діячеві Дудаєву. Павло Сергійович називав це вимушеними заходами, так як зброя фактично вже належало бойовикам, а вивезти його можливості не було. Ця ситуація дуже негативно вплинула на військове зіткнення, яке сталося через два роки, коли з переданої зброї вогонь вівся по російським солдатам.
Павло Сергійович Грачов підтримував президента Росії Бориса Єльцина, чим викликав різко негативне ставлення опозиції. 3 жовтня в Москві пройшли заворушення, під час яких Грачов, незважаючи на свої заяви про те, що армія повинна виконувати лише функції з охорони Батьківщини і не втручатися у внутрішні справи Держави, ввів в місто війська, які взяли штурмом будівлю парламенту.
Павло Сергійович неодноразово зізнавався, що був налаштований проти введення російських військ до Чечні, але його думку не поділяв Єльцин і голова Ради Міністрів – Черномирдін. Управління військовими операціями в Грозному закінчилося не дуже успішно, і Грачов повернувся в Москву. З тих пір став піддаватися ще більшій критиці не тільки з боку опозиційних формувань, але і колишніх соратників.
Діяльність Павла Сергійовича після закінчення військової кар’єри
У грудні 1997 року Грачов додав ще одну посаду в свій послужний список, ставши радником гендиректора у великій компанії «Росвооружение». У 2000 році відбулося обрання Павла Сергійовича президентом фонду «ВДВ – бойове братство». З 2007 року виконував роботу радника гендиректора на радіозаводі імені А. С. Попова. У цьому ж році відбувся його звільнення в запас.
Розслідування та обвинувачення
Секретар Ради Безпеки А. Лебідь заявив, що розкрадання, які здійснював Грачов стали причиною збройного конфлікту в Чечні. ЗМІ цю позицію Лебедя активно підтримували і звинувачували Павла Сергійовича в тому, що він неодноразово незаконно купував дорогі автомобілі. Сам Грачов ніяк не спростовував цю інформацію, але і до розслідувань не притягувався.
У жовтні 1994 року було скоєно вбивство журналіста Дмитра Холодова, в якому підозрювали Грачова. Крім Павла Сергійовича звинуваченими у справі проходили деякі офіцери. Всіх підсудних виправдали, а злочин так і не було розкрито. Слідчий слідчого відділу Щолково про Грачова Павла Сергійовича згадував, що на допитах колишній міністр оборони тримався дуже впевнено, ніж збивав з пантелику навіть досвідчених міліціонерів. Природу такої впевненості слідчий так і не зрозумів: чи то Грачову дійсно нічого було приховувати, то він знав, що проти нього ніколи не знайдуть серйозних доказів.
Останні роки життя
В ніч з 11 на 12 вересня Грачов поступив в кардіологічне відділення реанімації шпиталю ім. Вишневського, який знаходиться в підмосковному місті Красногорську. Не стало Павла Сергійовича 23 вересня 2012 року. Причиною смерті Грачова Павла Сергійовича ЗМІ називали важкий гіпертонічний криз, а за однією з версій, це могло бути отруєння. Офіційне повідомлення міноборони Росії говорило про те, що справжня причина смерті Грачова – гостре запалення мозку. У нього залишилася дружина і двоє дорослих дітей.
Цікаві факти
