Біографія Наталії Белохвостикова добре знайома всім знавцям і шанувальникам вітчизняного кінематографа. У 1984 році вона була удостоєна звання Народної артистки РРФСР. Стала наймолодшим лауреатом Державної премії СРСР серед акторів. Цю нагороду їй вручили в 1971 році, коли актрисі виповнилося всього 19 років.
Дитинство і юність
Почати розповідь про біографії Наталії Белохвостикова слід з того, що актриса народилася в 1951 році в столиці. Її батько був досить великим дипломатом, який мав ранг надзвичайного і повноважного посла. Микола Дмитрович працював у представництвах у Великобританії, Канаді та Швеції.
Мати героїні нашої статті звали Антоніна Романівна, вона була перекладачкою. Коли Наталі було всього 11 місяців, вона разом з батьками виїхала до Великобританії, де провела перші п’ять років свого життя.
Акторський дебют
Знаковим у біографії Наталії Белохвостикова став 1965 рік, коли вона вперше зіграла в кіно. У той час вона разом із батьками жила в Швеції, радянський режисер Марк Донськой якраз знімав в Стокгольмі перший фільм дилогії про сім’ю Ульянових, який був присвячений Марії Олександрівні, матері вождя радянської революції.
Наталія з’являється в невеликому епізоді в ролі молодшої сестри Володимира Леніна, Маші. Незважаючи на те що роль не була значною, цей досвід виявився визначальним у біографії Наталії Белохвостикова.
В 1967 році фільм вийшов на екрани. Белохвостикова як раз опинилася на Центральній кіностудії імені Горького, тоді художник картини “Серце матері” представив її знаменитого радянського режисера Сергія Герасимова. Дізнавшись, що дівчина збирається поступати у ВДІК, Герасимов сплеснув руками, засмутившись, що вже набрав слухачів для свого курсу. Але потім просто попросив Наталю прийти 1 вересня до нього на заняття, тому, що він приймає її без іспитів. Так Белохвостикова офіційно стала студенткою Вдіку, навчаючись у десятому класі.
Робота у Герасимова
У Герасимова Белохвостикова стала однією з найбільш улюблених учениць. Метр вітчизняного кінематографа не раз запрошував її на важливі ролі. Вперше серйозно звернули увагу на актрису Наталію Белохвостикова після драми Герасимова “У озера”, яка вийшла на екрани в 1969 році.
Юна студентка Вдіку виявилася на одному знімальному майданчику з легендарним Василем Шукшиним. Події картини розгортаються на початку 60-х років. Белохвостикова зіграла Олену Бармину, дочка байкаловеда Олександра Олександровича (його грає Олег Жаков). Він веде боротьбу проти будівництва на березі Байкалу целюлозно-паперового комбінату, намагаючись зберегти унікальну екосистему великого озера.
Паралельно розгортається сюжетна лінія нещасної любові його дочки, що віддає своє серце немолодому і одруженому директорові комбінату, якого і грає Василь Шукшин. Саме за роботу в цьому фільмі Наталя Белохвостикова отримала Державну премію СРСР в 19 років разом з іншими акторами і творцями стрічки.
Популярність на всю країну
Широкому колу глядачів Белохвостикова стала відома у 1976 році, коли на екрани вийшов п’ятисерійний фільм Герасимова “Червоне і чорне”. Це екранізація однойменного роману Стендаля.
Дія цієї стрічки розгортається у Франції в двадцяті роки XVIII століття. У зав’язці сюжету в будинку мера невеликого провінційного містечка з’являється новий гувернер. Його звуть Жюльєн Сорель. Він молодий, настырен і честолюбний. Між цим освіченим і привабливим юнаків і дружиною мера міста швидко виникають романтичні стосунки, які переростають в справжню любов.
У цьому фільмі Наталя Белохвостикова зіграла роль Матильди де Ла Моль. Разом з нею в телефільмі були задіяні Микола Єременко-молодший, Наталя Бондарчук, Гліб Стриженов, Михайло Глузский, Вацлав Дворжецький, Лариса Удовиченко, Ігор Старигін. Стрічка стала однією з головних подій того року на радянському телебаченні.
Робота в театрі
Героїня нашої статті закінчила ВДІК в 1971 році. Паралельно зі зйомками в кіно грала в театрі. У 1976 році вона стає актрисою Театру-студії кіноактора.
При цьому варто визнати, що великої популярності на театральній сцені вона добитися так і не змогла, залишившись в першу чергу кіноактрисою. Як правило, в театральних постановках вона була задіяна виключно в періоди, вільні від зйомок. Все інше час присвячувала роботі в кіно.
“Тегеран-43”
Одну з головних ролей у своїй кар’єрі Белохвостикова виконала в політичному детективі Олександра Алова і Володимира Наумова. Фільм вийшов на екрани в 1980 році. У картині “Тегеран-43” актрисі дісталася роль мадам Марі Луні.
Дія фільму паралельно розгортається по двох лініях: в 1943 і 1970-х роках. Основою сюжету стали любовні стосунки між радянським розвідником Андрієм Бородіним (актор – Ігор Костолевський) і героїнею Белохвостикова, яка працює перекладачкою з перської мови.
Стрічка розповідає про спробу гітлерівського керівництва зірвати знамениту Тегеранську конференцію, на якій зустрічалися лідери антигітлерівської коаліції. Група терористів, яку очолює агент Шернер, його грає Альберт Філозов, відправляється в Тегеран. Головному герою, Бородіну, належить забезпечити безпеку переговорів.
Тільки завдяки злагодженій роботі радянських розвідників план терористів провалюється. Але головному організатору Шернеру та його помічникові, найманому вбивці Максу Рішару (актор Армен Джигарханян), вдається втекти.
У 70-х роках інтерес до цієї історії з’являється знову. Виявляється, що плівка з кадрами кінохроніки, яка вважалася безповоротно загубленою, збереглася. Її зберігав той самий Рішар, щоб продати з аукціону разом з мемуарами, в яких він описує власну участь в організації замаху.
Коли стає відомо про організації аукціону, Шернер з помічниками починає полювання на кіноплівку, Рішара та інших свідків тих подій, які залишилися в живих. У їх числі героїня Белохвостикова Марі Луні. Матеріалами, які намагається продати Рішар, цікавляться і радянська влада. Один з ключових учасників тих подій, Бородін, відправляється на аукціон, щоб у всьому розібратися, а заодно відшукати Марі, романтичні стосунки з якої виникли у нього багато років тому.
На допомогу йому приходить інспектор Жорж Фош, його роль виконав легендарний французький актор Ален Делон. Їм вдається знайти спочатку дочка Марі, а потім і її саму. Але вже через кілька хвилин після довгоочікуваної зустрічі вона гине від рук помічників Шернера, яким напередодні вдалося зірвати аукціон Рішара, викравши з банківської комірки і мемуари, і кіноплівку.
У фіналі фільму Шернеру все ж вдається знайти і вбити Макса, Андрій зустрічається з дочкою своєї коханої Марі, а в самому кінці все ж повертається до Москви.
Співпраця з Висоцьким
Також багато хто може згадати Белохвостикова за телесеріалом “Маленькі трагедії”, в якому актриса зіграла разом з Володимиром Висоцьким. Це був трисерійний фільм, знятий за творами Олександра Пушкіна. Для Висоцького ця роль стала останньою в кіно.
Режисер Михайло Швейцер поставив всі твори, що входять до “Маленькі трагедії”, в трьох серіях. Белохвостикова грає дону Анну в екранізації п’єси “Кам’яний гість”, а Володимир Висоцький – дона Гуана.
“Законний шлюб”
У 1985 році Белохвостикова ще раз зіграла в дуеті з Костолевський. На цей раз в мелодрамі Альберта Мкртчяна “Законний шлюб”. Головні герої зустрічаються в Ташкенті в роки Великої Вітчизняної війни.
Він – евакуйований з Москви театральний актор, вона – вчителька музики, яка чахне від роботи медсестрою, страждає від пагубного клімату і малярії, мріючи повернутися в батьківську квартиру у прифронтовій Москві.
Між ними виникають боязкі спочатку почуття, але мова про серйозні наміри не йде. В результаті Ігор укладає фіктивний шлюб, щоб допомогти своїй подрузі повернутися в Москву. По дорозі вони відстають від поїзда, а намагаючись його наздогнати, переживають яскраві романтичні пригоди на тлі безкрайніх просторів Центральної Азії.
У Москві Ольга дізнається, що будинок, в якому жили її батьки, зруйнований під час бомбардування міста. Ігор дозволяє їй пожити в його квартирі, а сам зупиняється біля сестри. Між фіктивними подружжям немає щирих і довірчих відносин, але в якийсь момент вони розуміють, що написати заяву про розлучення ніхто з них не наважується, а через якийсь час виявляється, що жити одне без одного вони вже не можуть. Але їх примарне щастя руйнує війна. Ігор гине на фронті.
Більшості картина запам’яталася пронизливими романсами на вірші Булата Окуджави і музику Ісаака Шварца, які звучать в картині.
Особисте життя
Особисте життя Наталі Белохвостикова завжди цікавила її численних шанувальників. У 1974 році вона вийшла заміж. Чоловік Наталії Белохвостикова – режисер Володимир Наумов, який був старший за неї на 24 роки.
Саме він знімав “Тегеран-43” і “Легенду про Тіля”, Белохвостикова знімалася в багатьох його картинах: драмі “Вибір”, історичному фільмі “Закон”, політичній драмі “Десять років без права листування”.
Що стосується дітей, Наталя Белохвостикова їх двоє. В 1976 році в шлюбі з Володимиром Наумовим народилася дочка, яку назвали Наталею. У 2007 році подружня пара вирішила усиновити дитину – трирічного хлопчика на ім’я Кирило.
Наталя Белохвостикова сьогодні
Дружину героїні нашої статті 90 років, вони до сих пір живуть разом. Наталя Белохвостикова зараз цілком сконцентрована на вихованні свого прийомного сина. Її останні роботи в кіно відносяться до кінця 2000-х років.
У 2004 році вона зіграла головну роль у фільмі своєї дочки “Рік Коня: Сузір’я скорпіона” про дресирувальницю цирку, яка намагається врятувати від смерті старого циркового коня. Потім з’явилася в мелодрамі Володимира Наумова “Джоконда на асфальті” про дочка впливового бізнесмена, яка втратила чоловіка в Чечні, і ще одній картині своєї дочки “В Росії йде сніг” про іноземного журналіста, якому в Росії доводиться видавати себе за іншу людину.
