Термін «лейтмотив» використовується для аналізу творів, створених представниками різних сфер мистецтва. Спочатку він використовувався музикознавцями, але потім проник і в термінологічний апарат психологів, лінгвістів, літературознавців.
Фахівці, які представляють ці наукові напрями, дадуть різні відповіді на питання, що таке лейтмотив. При цьому вони збіжаться у твердженні, що лейтмотив – це головне у творі незалежно від того, є воно музичним або словесним. Саме завдяки лейтмотиву окремі мелодії, слова, поезії в циклі, афоризми у збірнику шикуються смислову єдність. Лейтмотив – це те, що цементує створення музиканта або художника, письменника або поета, складаючи розрізнені фрагменти його задуму в закінчену картину.
Лейтмотив у повсякденному мовленні
У розмовній мові слово «лейтмотив» можна зустріти досить часто. І так само нерідко для позначення думки або настрою, яке пронизує весь твір, використовується метафора «червоною ниткою». Це образний вислів може бути використано як синонимическое до поняття «лейтмотив».
Не замислюючись, що таке лейтмотив у плані його термінологічного значення, це слово вживають і для характеристики буденних ситуацій, коли необхідно позначити якісь важливі тенденції в житті людини або підкреслити домінуючі начала в його діяльності.
Походження терміну
Описуваний термін веде своє походження від спорідненого «мотив», в свою чергу використовується для позначення повторюваних теми у творі. У німецькій теорії музики термін leitmotiv з’явився з подачі Ріхарда Вагнера. Композитор ніде не уточнював, що таке лейтмотив, і сам не вживав цей термін, але популяризував прийом домінантного повтору музичного образу у своїх операх, що стало розглядатися як властивий йому прийом, засіб побудови музичного твору.
Лейтмотив у художній літературі
Всі літературознавці однаково переводять з німецького слово «лейтмотив» як «провідний мотив». При цьому вживають термін у своїх дослідженнях в різних значеннях. Лейтмотив – це в літературі і смислова домінанта певного періоду, наприклад, лейтмотив музики в ліриці Срібного століття. Це і художній прийом, використовуваний в конкретному творі конкретного автора. Наприклад, повторення в портретних характеристиках героїв роману «Війна і мир» Толстого. Так, лейтмотивом портрета Елен стають її «мармурові плечі», на які письменник звертає увагу кожний раз, коли героїня з’являється на сторінках роману, а повторювана деталь в описі княжни Мар’ї – її «променисті очі».
При тому що в романі можуть то і справа відтворюватися якісь окремі характеристики персонажа або деталі обстановки, це не означає, що вони становлять лейтмотив всього твору. Домінуючі риси у створенні образу будуть давати лейтмотив його портрета. А він може працювати або не працювати на лейтмотив всього твору в цілому.
Лейтмотив роману «Війна і мир» – ідея історичної долі. Портрети історичних діячів – Наполеона, Сперанського та інших, які є іграшками в руках цієї сили, що сприяють реалізації цієї ідеї. Інші портрети з їх повторюваними рисами пов’язані з іншими мотивами – побутовими, любовними, містичними.
У художній літературі лейтмотив збігається з головною темою твору. Але в творі як у прозовому, так і у віршованому, паралельно з лейтмотивом може розвиватися безліч мотивів, що мають свій план і свої варіації.
Лейтмотив поезії
Коли виникає необхідність визначити, що таке лейтмотив вірша, літературознавці теж розходяться в думці. Так можуть бути названі і домінуючий настрій у зображенні події або явища, якому воно присвячене, і конкретна ідея, яка в різних варіантах і словесному вираженні входить у текст, створюючи певну смислову домінанту.
У вірші лейтмотив може носити і звуковий характер: він заснований на ритмічних повторах, інтонаційних дублях.
Особливо явно використання музичних можливостей лейтмотиву в поезії початку ХХ століття. Експериментуючи із засобами інших видів мистецтв, поети Срібного століття використовували звукові ряди та паронимические поєднання, щоб на аудиальном рівні з’єднувати ключові моменти творів у єдиний смисловий ряд.
Не тільки у символістів, які вважали музику з її багатозначністю провідним видом мистецтва, але і у футуристів зустрічається використання цього прийому. Наприклад, у В. Маяковського в сильних позиціях назви зустрічаються приклади презентації лейтмотиву через використання звукових варіацій, які у основному тексті отримують додаткове неодноразове підтвердження: «Небилиці в особах», «Мій травень», «Чудові безглуздості», «Літаючий пролетарій».
