Не секрет, що люди і природа Стародавньої Індії завжди були пов’язані один з одним. Це вплив знайшло своє відображення в культурі, мистецтві і релігії. Індія – це країна незліченних багатств і дивовижних таємниць, які вченим ще належить відкрити.
Природа
Індостан – це величезний півострів, розташований на півдні Азії, який як би відділений від навколишнього світу Гімалаями – величним гірським хребтом, з одного боку, та Індійським океаном – з іншого. Лише нечисленні проходи в ущелинах долини пов’язують цю країну з іншими народами і сусідніми державами. Плоскогір’я Декан займає майже всю її центральну частину. Вчені впевнені, що саме тут і зародилася цивілізація Стародавньої Індії.
Великі річки Інд і Ганг беруть свій початок десь у гірських хребтах Гімалаїв. Води останньої у жителів країни вважаються священними. Що стосується клімату, то він дуже вологий і жаркий, тому більша частина території Індії покрита джунглями. У цих непрохідних лісах мешкають тигри, пантери, мавпи, слони, багато видів отруйних змій та інших тварин.
Заняття місцевого населення
Не секрет, що вчених завжди цікавила природа Стародавньої Індії і люди, що населяли цю територію з незапам’ятних часів. Основним заняттям тутешнього народу вважалося осіле землеробство. Найчастіше поселення виникали по берегах річок, так як тут перебували найбільш родючі ґрунти, придатні для обробітку пшениці, рису, ячменю і овочів. Крім того, з цукрової тростини, який удосталь ріс у цій болотистій місцевості, жителі робили солодкий порошок. Цей продукт був найдавнішим цукром в світі.
На своїх полях вони вирощували бавовник. З нього робили найтоншу пряжу, яка потім перетворювалася в зручні та легкі тканини. Вони як не можна краще підходили для цього спекотного клімату. На півночі країни, де опади випадали не так часто, стародавні люди споруджували складні зрошувальні системи на кшталт єгипетським.
Індійці також займалися і збиральництвом. Вони знали як корисні, так і шкідливі властивості більшості знайомих їм квітів і рослин. Тому розбиралися в тому, які з них можна просто вживати в їжу, а з якихось отримати прянощі або пахощі. Багатюща природа Індії настільки різноманітна, що вона давала мешканцям такі рослини, яких більше ніде не було, а вони, в свою чергу, навчилися обробляти їх і використовувати з максимальною користю для себе. Трохи пізніше велику різноманітність прянощів і пахощів привернуло сюди багато купців з різних країн.
Цивілізація
Стародавня Індія з її незвичайною культурою існувала вже в III тисячолітті до нашої ери. Приблизно до цього часу відносяться і цивілізації таких найбільших міст, як Хараппа і Мохенджо-Даро, де люди вміли будувати дво – і навіть триповерхові будинки, використовуючи при цьому обпалена цегла. На початку XX століття британським археологам вдалося знайти руїни цих стародавніх поселень.
Особливо дивним виявився Мохенджо-Даро. Як припустили вчені, це місто будували не одне століття. Його територія займала площу в 250 га. Дослідники виявили тут прямі вулиці з високими будівлями. Деякі з них височіли більш ніж на сім метрів. Імовірно, це були будівлі в кілька поверхів, де не було ні вікон, ні будь-яких прикрас. Проте в житлових приміщеннях були кімнати для обмивань, які подавали воду з спеціальних колодязів.
Вулиці в цьому місті були розташовані таким чином, що вони тяглися з півночі на південь, а також із сходу на захід. Їх ширина досягала десяти метрів, а це дозволило вченим припустити, що його жителі вже тоді використовували вози на колесах. В центрі стародавнього Мохенджо-Даро було збудовано будівлю, де був величезний басейн. Ученим досі не вдалося точно визначити його призначення, однак ними була висунута версія, що це міський храм, споруджений на честь бога води. Недалеко від нього розміщувалися ринок, просторі ремісничі майстерні та зерносховища. Центр міста був обнесений кріпосною стіною, де найімовірніше ховалися місцеві жителі, коли їм загрожувала небезпека.
Мистецтво
Крім дивовижної планування міст і незвичайних будівель під час масштабних розкопок, початих в 1921 році, було знайдено і велика кількість різних культових і побутових предметів, якими користувалися їхні мешканці. По них можна судити про високу розвиненість прикладного та ювелірного мистецтва Стародавньої Індії. Печатки, виявлені в Мохенджо-Даро, були прикрашені красивим різьбленням, що вказує на деяку подібність двох культур: долини Інду і Месопотамії часів Аккада і Шумеру. Швидше за все, ці дві цивілізації були пов’язані між собою торговими відносинами.
Керамічні вироби, знайдені на території стародавнього міста, відрізняються великою різноманітністю. Лощені і блискучі судини були покриті орнаментом, де гармонійно поєднувалися зображення рослин і тварин. Найчастіше це були вкриті червоною фарбою ємності з нанесеними на них чорними малюнками. Багатобарвна ж кераміка зустрічалася дуже рідко. Що стосується образотворчого мистецтва Стародавньої Індії періоду від кінця II і до середини I тисячоліття до нашої ери, то воно і зовсім не збереглося.
Наукові досягнення
Вчені Стародавньої Індії змогли досягти великих успіхів у різних галузях знань і, зокрема, в математиці. Тут вперше з’явилася десяткова система числення, яка передбачала застосування нуля. Саме нею досі користується все людство. Приблизно в III-II тисячоліттях до нашої ери до часів цивілізації Мохенджо-Даро і Хараппи, на думку сучасних вчених, індійці вже вміли рахувати десятками. Ті цифри, якими ми користуємося і по сей день, прийнято називати арабськими. Насправді ж їх спочатку називали індійськими.
Самий знаменитий математик Стародавньої Індії, який жив у гуптскую епоху, а це IV-VI століття, – Арьябхата. Він зміг систематизувати десяткову систему і сформулювати правила розв’язання лінійних і невизначених рівнянь, витягів кубічного і квадратного коріння і багато іншого. Індієць вважав, що число π дорівнює 3,1416.
Ще один доказ того, що люди і природа Стародавньої Індії нерозривно пов’язані між собою – це аюрведа або наука про життя. Неможливо точно визначити, до якого конкретно періоду історії вона відноситься. Глибина знань, якими володіли давньоіндійські мудреці, просто вражаюча! Багато сучасних учених по праву вважають аюрведу прародителькою мало не всіх медичних напрямків. І це не дивно. Вона лягла в основу арабської, тибетської і китайської медицини. Аюрведа увібрала в себе основні знання з біології, фізики, хімії, природознавства та космології.
Загадки Древньої Індії: Кутуб-Мінар
В 20 км від старого Делі в місті-фортеці Лал-Кот стоїть загадковий металевий стовп. Це Кутуб-Мінар, зроблений з невідомого сплаву. Дослідники досі губляться у здогадках, а деякі з них схиляються до думки, що він має інопланетне походження. Колоні близько 1600 років, однак за 15 століть вона не поржавіла. Схоже, що давні майстри вміли створювати хімічно чисте залізо, яке важко отримати навіть в наш час, володіючи самими сучасними технологіями. Увесь Древній світ і Індія зокрема сповнені цікавих таємниць, які вчені ще не змогли розгадати.
Причини занепаду
Вважається, що зникнення Харапською цивілізації пов’язане з приходом на ці землі в 1800 році до нашої ери північно-західних племен аріїв. Це були войовничі завойовники-кочівники, які розводили велику рогату худобу і харчувалися переважно молочними продуктами. Арії в першу чергу стали руйнувати великі міста. З часом вцілілі будівлі почали приходити в занепад, а нові будинки будувалися з цегли старого.
Інша версія вчених щодо природи і людей Стародавньої Індії, полягає в тому, що не тільки вороже вторгнення аріїв сприяло зникненню Харапською цивілізації, але і значне погіршення екології. Вони не виключають такої причини, як різка зміна рівня морської води, що могло призвести до численних повеней, а потім і до виникнення різних епідемій, викликаних страшними захворюваннями.
Суспільний устрій
Однією з численних особливостей Стародавньої Індії є поділ людей на касти. Таке розшарування суспільства відбулося приблизно в I тисячолітті до нашої ери. Його виникнення було обумовлено як релігійними поглядами, так і політичним ладом. З приходом аріїв до нижчої касти стали відносити майже все місцеве населення.
На вищому щаблі знаходилися брахмани – жерці, які правили релігійні культи і не займалися важкою фізичною працею. Вони жили виключно за рахунок жертвоприношень віруючих. На щабель нижче перебувала каста кшатріїв – воїнів, з якими брахмани не завжди ладнали, так як часто не могли поділити владу між собою. Далі слідували вайшья – пастухи і селяни. Внизу знаходилися шудри, які виконували тільки саму брудну роботу.
Наслідки розшарування
Суспільство Стародавньої Індії було влаштовано так, що кастова приналежність людей передавалася по спадку. Приміром, діти брахманів, виростаючи, ставали жерцями, а кшатріїв – виключно воїнами. Подібне ділення тільки гальмувало подальший розвиток суспільства і країни в цілому, так як багато талановитих людей не могли реалізувати себе і були приречені жити у вічній злиднях.
