Диференційований підхід: визначення, види та методи

Диференційований підхід до шкільної освіти – актуальна задача, поставлена перед педагогами. Про його необхідність активно заговорила світова громадськість в 20-ті роки XX століття. У США тоді велися пошуки найбільш ефективних способів диференціації, які в даний час застосовуються у всіх школах країни. В СРСР же основним принципом освіти була його демократизація, коли кожна дитина має засвоїти базовий набір знань і умінь. У результаті вітчизняна педагогіка істотно відстає в області диференціації навчання від європейських і американських шкільних систем.

Кожна дитина – особистість

Єдина освітня програма розрахована на середнього учня. Але в реальності діти відрізняються один від одного за інтелектуальним здібностям, інтересам, темпераментом і безлічі інших параметрів. В результаті одні учні не можуть працювати в повну силу, нудьгуючи на уроках. А інші не справляються з завданнями, відстають від класу, втрачаючи впевненість у собі та інтерес до навчання.

Забезпечити диференційований підхід покликані нові освітні програми. В них міститься стандартизируемая частина, або загальний для всіх мінімум знань і практичних умінь. А також варіативна частина, яка дає школярам вийти за рамки стандартів, самостійно вибирати для вивчення певні предмети.