Поняття адміністративного примусу знайоме юристам-теоретикам, і практикам і навіть звичайним громадянам, трудова діяльність яких не пов’язана з даною спеціалізацією. Що це таке? Розглянемо більш детально поняття та види адміністративного примусу, які можуть бути застосовані на практиці.
Загальне поняття
Перш ніж характеризувати види, слід розібратися в самому понятті. Отже, що ж таке адміністративний примус?
Цими словами характеризується особливий метод державного управління. Його суть полягає в тому, що певні спеціалізовані органи в особі своїх уповноважених представників виробляють дії щодо здійснення заходів примусового характеру, які позначені нормами, представленими в адміністративному законодавстві, за конкретні визначені проступки і правопорушення. Як правило, вони спрямовані на те, щоб змусити об’єкт зробити певну дію або, навпаки, відмовитися від його виконання.
Відносно кого може бути застосовано примус
Коло осіб, відносно яких може бути застосовано адміністративний примус, досить широкий і позначений у законодавчих джерелах. Його застосування можливе як приватних, так і юридичних осіб, у якості яких можуть виступати організації, установи або підприємства різних форм власності.
Законодавець зазначає, що застосовувати ці заходи мають право виключно ті органи, які володіють владою адміністративного характеру, але не дисциплінарного, а також не значаться в якості вищестоящих у порядку відомчої ієрархії.
Ознаки
Заходів адміністративного примусу властивий ряд ознак, які характеризують їх як відокремлене явище в юридичній практиці. У першу чергу до таких відноситься те, що застосовувати заходи примусу мають право виключно посадові особи, на яких законодавство покладає такий обов’язок. Всі їх дії повинні відповідати порядку, визначеним законом, а також випадків, передбачених цим джерелом.
Процедура застосування адміністративного примусу досить проста, що також вважається невід’ємною ознакою цього юридичного явища. Що стосується самого порядку, то він здійснюється у позасудовій формі.
Ще один важливий ознака адміністративного примусу полягає в тому, що його методи можуть бути застосовані не тільки в тому випадку, коли необхідно попередити будь-які несприятливі соціальні наслідки, але ще й тоді, коли слід виправити сформовану в результаті протиправних дій ситуацію.
Відмінність від інших заходів
Існують певні відмінності методів адміністративно-правового примусу від інших способів впливу, які виділяють їх на загальному тлі.
Основною відмінністю визнається те, що даний тип заходів застосовується ще за деякий час до того моменту, коли відбудеться настання негативних наслідків, які спричинили антисоціальна діяння. Мова ведеться про запобігання заподіяння шкоди суспільним інтересам, визнаним життєво важливими. Нерідко такі заходи застосовуються вимушеним чином для того, щоб запобігти розповсюдженню будь-якого небезпечного захворювання або інфекції (карантин).
Яскравим прикладом таких також вважається запобігання ухилянню від сплати внесків і податків певним юридичною особою. Іншими словами, застосування заходів адміністративного примусу не є покаранням за вчинене правопорушення або злочин – їх використовують для того, щоб запобігти його. Іноді такі заходи можуть бути застосовані і після скоєння адміністративного правопорушення – у такому випадку це робиться для того, щоб виключити можливість вчинення особою небезпечного діяння.
Ще одна відмінність цих заходів від інших полягає в тому, що вони, як правило, здійснюються органами, які призначені для охорони правового порядку у сфері державного управління.
Що стосується особливостей, слід зазначити, що розглянуті методики впливу не відносяться до категорії санкцій, що призначаються в якості адміністративно-правових норм. Крім цього, вони не застосовуються за вчинення будь-яких правопорушень і не вважаються мірою відповідальності. І, нарешті, ще одна відмінна особливість цих методів – це їх основна мета, яка полягає в профілактиці правопорушень, а також забезпечення належного рівня безпеки в суспільстві.
Класифікація
У юридичній практиці існує певний перелік типів методів адміністративного примусу. Розподіл відбувається залежно від того, якими суб’єктами вони можуть застосовуватися, з яких підстав, а також від того, які цілі переслідує їх встановлення. Крім цього, в деяких джерелах пропонується варіант класифікації по специфіці обмеження в правах.
Отже, розглянемо кожен вид заходів адміністративного примусу окремо, попутно розглянемо їх особливості.
За характером обмежень у праві
Що стосується класифікації за такою ознакою, то для неї властиве те, що заходи, віднесені до неї, передбачають певні, хай і незначні позбавлення, в ході яких так чи інакше порушуються певні свободи людини. Під даним критерієм законодавець виділяє три групи заходів: організаційні або майнові позбавлення, а також фізичний вплив.
Якщо говорити про фізичному впливі, то до даної групи заходів можна віднести застосування співробітниками поліції фізичної сили або зброї, а також спеціальних засобів. Нерідко таке відбувається в процесі затримання злочинців. У даній ситуації особливо спостерігається порушення права особи на особисту недоторканність і його свободу. Насправді існує визначений регламент, за яким співробітники силових відомств зобов’язані проводити затримання небезпечних осіб.
Якщо говорити про майнових позбавленнях, то поняття адміністративного примусу даного типу передбачає застосування до певних суб’єктів санкцій матеріального характеру. В якості прикладу можна привести накладення адміністративного штрафу, що також повинно здійснюватися посадовою особою в установленому законодавством порядку.
Організаційні позбавлення – це така міра примусу, яка передбачає внесення певних організаційних змін в роботі цілої структури або всередині певної групи осіб. Яскравим прикладом тому може послужити внесення змін в структурі організації конкретного об’єкта управлінської діяльності або в його режимі. Такі заходи можуть бути використані як щодо одноосібного суб’єкта, так і колективного. Яскравим прикладом може послужити призупинення дозволу, яке необхідне для ведення роботи конкретного суб’єкта. Основна особливість такого виду заходів полягає в тому, що вона може бути використана тільки по відношенню до юридичних осіб, тобто на підприємствах, в установах чи в організаціях будь-якої форми власності.
В залежності від суб’єктів
Виходячи з цього показника, законодавець розділяє два типи заходів: ті, які застосовуються в адміністративно, а також ті, для прийняття яких необхідно розгляд справи у судовому порядку. Слід зазначити, що перша група є переважною, так як більша частина заходів приймається посадовими особами, на які покладено такий обов’язок.
Як правило, ті заходи, які проводяться в адміністративному порядку, застосовуються на підставі законодавства про адміністративні правопорушення, чинного на певний період.
Залежно від цілей
Як вже зазначалося вище, заходи адміністративного примусу застосовуються для того, щоб запобігти прояву небезпечних наслідків, які можливі в результаті здійснення небезпечного діяння. Так, в залежності від цільового призначення використовуваних методів розрізняють ті, які спрямовані на припинення можливого правопорушення, для відновлення, а також для покарання.
Законодавець зазначає, що кожна прийнята міра повинна бути співмірною небезпеки, яка може настати в тому випадку, якщо її не зробити.
Запобіжного заходу
Для того щоб припинити можливе небезпечне явище, спеціально призначені для того органи у вигляді їх посадових осіб зобов’язані створити умови, в яких настання більш небезпечних наслідків стане неможливим. Як правило, такі дії застосовуються в момент або в період скоєння правопорушень. Це означає, що заходи цього характеру мають певну часову і просторову характеристику.
Яскравими прикладами таких вважаються накладення заборони на експлуатацію транспортного засобу, а також винесення вимог щодо припинення протиправної поведінки, яке вчиняє особа. До них також відносяться винесені приписи щодо усунення виявлених недоліків у певному виді діяльності (наприклад, в області охорони праці на конкретному підприємстві або щодо дотримання правил протипожежної безпеки). Прикладом таких заходів також виступають адміністративні затримання, які необхідні для того, щоб убезпечити суспільство від великих негативних наслідків, заподіяних діями конкретної людини. Причому затримання може проводитися не тільки у відношенні фізичних осіб, але ще транспортних засобів. Після затримання обов’язково проводиться привід тих осіб, які вчинили правопорушення або несуть небезпеку цього – дана міра також відноситься до групи тих, що призначені для запобігання несприятливої ситуації.
Використання співробітниками спеціальних органів і відомств у процесі затримання небезпечних індивідуумів особливих засобів і предметів також належить до заходів припинення. Це ж стосується і фізичної сили, яка може бути застосована відносно порушника.
До таким заходам юристи-теоретики і практики також відносять і примусове лікування, яке може бути встановлене щодо осіб, які страждають захворюваннями, що несуть особливу небезпеку для суспільства. До них відносять тих, які хворі венеричними захворюваннями, Снідом, туберкульозом. Крім цього, дані заходи також стосуються тих осіб, які страждають наркоманією і алкоголізмом, не бажають займатися лікуванням. Психічні хворі також відносяться до цієї категорії. Для застосування запобіжних заходів щодо таких осіб обов’язково необхідна наявність відповідної постанови суду.
До числа пресекательных заходів також відносять заборони на використання автомобілів, які не відповідають встановленим технічним вимогам, здійснення будівельних робіт на вулиці в тому випадку, якщо люди, що організували і ведуть їх, не дотримуються заходи техніки безпеки для оточуючих і т. п.
Запобіжні заходи
До числа запобіжних заходів адміністративного державного примусу відносяться всі, не допускають можливе правопорушення, яке згодом потягне за собою небезпечні наслідки. Такі методи впливу є попередніми для всіх інших, які спрямовані проти конкретних осіб, визнаних винними у вчиненні правопорушень. Саме тому можна зробити висновок про те, що вони ніяк не пов’язані із вчинюваними правопорушеннями.
Незважаючи на те, що заходи, що відносяться до розглянутої категорії, мають профілактичний характер, їх здійснення відбувається виключно в примусовому порядку. Він передбачає ведення спеціально призначеними органами діяльності по реалізації конкретних владних повноважень.
Отже, які види заходів відносяться до групи запобіжних? В першу чергу це всілякі огляди, наприклад, такі як митний, особистий, огляд стану осіб на наявність різних видів сп’яніння або пристрасть до шкідливих звичок. Сюди ж можна віднести і проведення перевірок, а також контролюючих дій і нагляду. Правоохоронні органи, що здійснюють перевірку документів, також є виконавцями запобіжних заходів. Це і перевірка документів на підприємствах – з такою метою запобігається можливість потрапляння на територію об’єкта сторонніх осіб.
При настанні епідемії санітарними органами оголошується карантин – комплекс заходів, спрямованих на ізоляцію (обмеження контактів) інфікованих осіб або підозрюваних у інфікованості, тварин, товарів, транспортних засобів. Ця міра також відноситься до розряду попереджувальних. В особливих ситуаціях може бути вироблено закриття державного кордону, що також належить до заходів адміністративно-правового примусу попереджувального характеру.
Заходи відновлення
Відмінною рисою заходів відновлення вважається те, що всі вони можуть бути спрямовані виключно на те, щоб відновити попередній стан у певній ситуації, яке було у об’єкта або у людини до її настання.
Яскравим прикладом заходи відновлення вважається ситуація, коли здійснюється відшкодування шкоди, заподіяної матеріально або морально. Ще один приклад – це вимога здійснення обов’язкового приведення земельної ділянки в первинний стан.
Покарання
Заходи, які відносяться до даної групи, можна класифікувати як попереджувальні і як ті, що виступають у формі відповідальності. Яскравими прикладами таких вважаються різні попередження, які можуть бути винесені особам, накладання адміністративних штрафів, зупинення їх діяльності в законному порядку (може поширюватися навіть на цілу організацію або підприємство).
На майно певної особи або підприємства може бути накладений адміністративний арешт – дана міра сприяє встановленню обмеження на користування яким-небудь майном для того, щоб дії людини не потягнули за собою вчинення правопорушень. Аналогічної мірою виступає конфіскація знаряддя, з допомогою якого вчиняється діяння, що є правопорушенням.
У деяких випадках, коли особа, займаючи певну посаду, вчиняє протиправні дії, можливі в силу його повноважень, воно може бути відсторонена від своєї діяльності на певний період. Аналогічну природу має заборона, накладена на відвідування особою визначених місць або спортивних змагань.
Стадії застосування заходів адміністративно-правового примусу
Як і будь-який інший процес, дії по застосуванню заходів даного характеру повинні бути виконані шляхом проходження певних стадій.
В першу чергу представники органу адміністративного примусу зобов’язані чітко ознайомитися з усією ситуацією, що виникла і оцінити її з юридичної точки зору. За результатами отриманої оцінки потрібно визначити найбільш підходящу і відповідну міру примусу, яка надасть користь ситуації та запобігти виникненню негативних наслідків надалі. Про прийняте рішення має бути складений документ (акт, протокол тощо), в якому необхідно чітко відобразити всю ситуацію, а також обрану міру примусу. Після того як він буде готовий, необхідно виконати всі дії, які необхідні для забезпечення примусових дій.
У процесі застосування ефективних методів примусу співробітник спеціалізованих служб та органів обов’язково повинні оцінювати наслідки, які тягнуть за собою вжиті ними заходи. В ході процесу також повинні вноситися корективи у ведення подальшої діяльності.
Підстави для застосування заходів
Для того щоб застосувати до особи будь-який вид адміністративного примусу, необхідна наявність певної ситуації, яка передбачена адміністративним законодавством в якості підстави для застосування заходів.
Так, щоб обличчя було піддано одного з видів адміністративного примусу, достатньо наявності вчинення ним правопорушення у будь-якій сфері. Найчастіше це відбувається в областях, що належать до сфери податкового, адміністративного чи фінансового ведення або навіть кримінального злочину. В якості підстави також може виступати протиправне діяння, яке визнається таким виходячи з об’єктивної точки зору.
Практика показує, що нерідко такі заходи вживаються і тільки для того, щоб запобігти вчиненню злочинів. Саме тому наявність обставин, які несуть загрозу для нормальної і безпечної життя однієї людини, колективу чи цілого суспільства, також можливе встановлення примусових заходів.
Які заходи адміністративного примусу можуть бути застосовані в різних ситуаціях? У питанні визначення найбільш відповідного виду методу співробітники спеціальних органів повинні покладатися на свій розсуд. Проте у вирішенні такого питання обов’язково слід враховувати відповідність діяння або небезпеки того, які заходи будуть вжиті. У тому випадку, коли в певній ситуації можна вибрати кілька заходів до застосування, представники спеціалізованих органів повинні віддати перевагу найменшої з них – в даному випадку працює принцип економії репресій. У деяких випадках можлива комбінація різних методів. Так, наприклад, якщо людина створює певний безлад у громадському закладі, перебуваючи в цей час в стані алкогольного сп’яніння, співробітники поліції або служби охорони можуть застосувати до нього кілька заходів: попередження, використання силового прийому і обмежити його переміщення за допомогою наручників.
