Формування
В основу будь-якої популярної музики входять народні пісні і танці. Світове музичне творчість давним-давно поділялася на різні види: простонародне, церковне, святкове, сакральне, військове, весільне, похоронне. В основу популярної музики, насамперед, входили розважальні жанри. Самою ранньою формою популярного напрямку можна вважати виступи бродячих музикантів в середні століття, які веселили публіку на ярмарках і святах.
Сучасне поняття поп-пісні зародилося в 20-е роки минулого сторіччя. Остаточно цей термін прижився в 50-ті роки у Великобританії. Саме так тоді називали рок-н-рол і нові молодіжні стилі. Вони мали шалену популярність. В СРСР “традиційний поп” називали естрадною піснею або естрадою. Такі пісні виконували співаки-солісти під акомпанемент. Найбільш запомнившимися солістами тієї радянської епохи стали Марк Бернес, Клавдія Шульженко, Леонід Утьосов. В Америці естрадне виконання було пов’язано з джазом (Френк Сінатра). Поп-музичну сцену США тривалий час заполоняли чорношкірі артисти в жанрі соул. Французи вважали шансон.
У 70-ті роки в поп-музику увірвався стиль “диско”. Досі залишається багато шанувальників виникли тоді груп: “АББА”, “Бітлз”, “Боні М”, “Бі Джиз”. Поп-напрям стало поступово витісняти рок-н-рол. Танцювальні композиції просто увірвалися на дискотечні майданчики. Телебачення стало знімати музичні програми, з’явилися муз-канали. У 80-ті роки почалася епоха відеокліпів на поп-пісні. Ближче до 90-х з’являється жанр хіп-хоп і ритм-ент-блюз. На початку 2000-х до популярному напрямку додалися танцювальні електронні ритми (рейв).
