Військовий жаргон
Цей сленг був самою маловивченою сферою вітчизняного мовознавства. Особливо якщо мова йшла про жаргонах ГРУ, КДБ та інших радянських таємних організацій. Розглянемо кілька періодів в історії розвитку військового сленгу. Особливо активно він поповнювався новими словами після чергового збройного конфлікту.
На XVIII століття припали Російсько-турецькі війни і Північна війна. На початку століття почалося формування російського військового жаргону. З’явилися такі слова і вирази:
- «дати карачун» (вбити);
- «жовтопуз» (червінець);
- «дура» (гармата);
- «м’яч» (ядро);
- «розгризти горіх» (взяти фортецю Шліссельбург).
У період Російсько-шведської війни у розмовної мови солдатів з’явилися «вартова» (вартове приміщення), «гарнізонна щур» (штабний або нестроевой офіцер або солдатів), «летюча армія» (авангардні частини).
У вісімдесяті роки вісімнадцятого століття військовий жаргон збагатився такими елементами, як «бусурман» (солдат турецьких військ), «вітр» (солдатський ранець), «кавалерія» (орден, медаль), «обмишулиться» (промахнутися), «відламати» (пройти маршем).
У період Вітчизняної війни сленг значно розширився новими словами і виразами, а саме: «бантик» (нагорода), «великі ковпаки» (начальство), «глаголить» (стріляти з гармати), «до дна» (до повного розгрому), «кутейник» (особа духовного звання), «м’ячик» (ядро), «понтировка» (хвастощі).
Як бачимо, військові жаргонізми не отримали широкого розповсюдження. Якщо б сучасна людина потрапив у минуле і почув діалог солдатів XIX століття, він, швидше за все, нічого б не зрозумів.
