Сучасна драма
На рубежі 20-21-го століття сучасна драматургія втратила досягнуті позиції і перейшла в стан пошуку нових жанрів і виражальних засобів. У Росії сформувалося напрям екзистенціалізму, а після воно розвивалося у Німеччині та Франції.
Жан-Поль Сартр у його драмах («За закритими дверима», «Мухи») та інші драматурги вибирають героєм своїх творів людини, який постійно знаходиться в думках про бездумне проживанні життя. Цей страх змушує його замислитися про недосконалість навколишнього світу і змінити його.
Під впливом Франца Кафки виникає театр абсурду, який заперечує реалістичних персонажів, а твори драматургів написані у вигляді повторюваних діалогів, непослідовність дій і відсутність причинно-наслідкових зв’язків. Російська драматургія вибирає головною темою загальнолюдські цінності. Вона відстоює ідеали людини і прагне до прекрасного. 
Розвиток драматургії в літературі безпосередньо пов’язане з ходом історичних подій у світі. Драматурги різних країн, постійно перебуваючи під враженням від суспільно-політичних проблем, нерідко і самі очолювали напрямки в мистецтві і таким чином впливали на народні маси. Розквіт драматургії припав ще на епоху Римської імперії, Стародавнього Єгипту і Греції, в ході розвитку якої змінювалися форми і елементи драми, а тема для творів то вносила нові проблеми в сюжет, то поверталася до старих проблем часів античності. І якщо драматурги перших тисячоліть приділяли увагу виразності мови і характером героя, що найбільш яскраво виражено у творчості у драматурга того часу – Шекспіра, то представники сучасного напрямку посилили роль атмосфери й підтексту у своїх творах. Виходячи з вищесказаного, можна дати третій відповідь на питання: що таке драматургія? Це драматичні твори, об’єднані однією епохою, країною або письменником.
