Чому прислів’я викликає сумніви?
Життєва практика спростовує мудрість фразеологізму. Зрілий читач не буде сперечатися з цим. У кожного знайдеться достатньо прикладів, щоб підтвердити наші слова. Часом людина приходить на роботу і хоче щось змінити, але за кожне незначне зміна доводиться буквально битися. Потім сили покидають новоприбулого, і він адаптується до середовища: веде себе так, як всі.
Яскравою антитезою змістом виразу «Не місце красить людину, а людина – місце» служить приклад Майкла Корлеоне із саги «Хрещений батько». Якщо згадати, то головний герой не був спочатку мафіозі. Він навіть хотів легалізуватися, і в кінці третьої частини кіноепопеї у нього це вийшло завдяки покупці компанії «Иммобилиаре». Але від «професора математики», яким хотів стати Майкл, не залишилося й сліду. У даному випадку діяльність, «місце» поглинули людини і корінним чином змінили його.
Які твори можна написати, спираючись на мудрість?
Вибір тим обмежений лише фантазією автора. Тому що при бажанні в народній мудрості можна розгледіти:
- Конфлікт особистості і суспільства.
- Проблему відповідальності і безвідповідальності людини.
- Питання про обмеженість і необмеженість людських можливостей.
- Проблему співвідношення російського «авось» і сталого виразу.
- Проблему адаптації людини до середовища.
Є й менш складні теми, наприклад:
- Справедливість прислів’я.
- Актуальність прислів’я.
- Життєвість прислів’я.
- Прислів’я та прибирання сміття.
- Приповідка і наше ставлення до природи.
Прикладів таких може бути скільки завгодно. Структура виробництва наступна:
- введення (значення);
- проблема (можна вибрати з тим, які розташовані вище);
- висновок (думка автора).
Твір може обростати ” додатковими елементами в залежності від обсягу і завдань. Так, до речі, ще одна надзвичайно важлива інформація. Питання про те, хто сказав: “не місце красить людину”,- не передбачає відповіді, тому що у мудрості немає автора. Її придумав весь народ. Правда, зазвичай буває так: хтось один сказав, іншим сподобалося, а потім ім’я автора загубилося в невблаганному перебігу часу, і вислів стало надбанням громадськості.
