Найбільші річки та озера Алжиру по-своєму красиві і дивні. Від водних об’єктів інших країн вони дуже сильно відрізняються, в основному завдяки своєму унікальному географічному положенню. Адже вони знаходяться в дуже посушливих землях, що надає їм безліч цікавих особливостей.
Великі річки та озера Алжиру (коротко)
Держава Алжир має дуже велику територію, але 80 % цього величезного простору займає Цукру. Широко розкинулися піщані пустелі (Великий Східний Ерг Великий Західний Ерг, Ерг-Шеш та Ерг-Игиди) і кам’янисті плато (Ель-Эглаб, Тадемаит, Тингерт, Танезруфт). Крім того в південно-східній частині Сахари (Алжир) є нагір’я Ахаггар з найвищою точкою 2906 метрів (гора Тахат). Так як більшу частину країни займають посушливі території з тропічним кліматом, всі найбільші річки та озера Алжиру – це тимчасові водотоки і водойми, заповнення їх відбувається в зимовий сезон дощів.
Тільки на півночі держави вони впадають у велике Середземне море, а всі інші поступово зникають в посушливій пустелі. Вода річок Алжиру має велику цінність для місцевих жителів і використовується для водопостачання і зрошення. Коли сезон дощів триває, висихають все, навіть найбільші річки та озера Алжиру. Географічне положення їх – основна причина цього. А озера, які в основному солоні, перетворюються в солончаки з товстої (60 сантиметрів) соляною кіркою. Оазиси в пустелі харчуються за рахунок великих підземних водних запасів, адже Цукру характеризується тим, що при всій своїй посушливості має велику кількість ґрунтових вод.
Найбільші річки та озера Алжиру (список)
Найбільшою вважається по праву річка Шелифф довжиною понад 700 кілометрів.
Інші найбільші річки Алжиру поменше: Іссер, Боуселам, Боудоуаоу, Джеді, Рхиоу, Міна, Меджерда, Тафина, Рхумел. Озера Алжиру нечисленні: Шотт-Мельгир і Чорнильне озеро (Сиди Моаме Бенали).
Річка Шелифф
Річка Шелифф – найдовша серед інших водотоків Алжиру. Точна її довжина – 725 кілометрів, закінчується вона в Середземному морі. Площа басейну річки – 55 тисяч квадратних кілометрів.
За повноводності вона теж випереджає всі найбільші річки Алжиру. Джерело Шелиффа знаходиться в Сахарском Атласі і має назву Себгага. Річка тече по плато Туїль, де утворює ланцюжок боліт і невеликих брудних водойм. В цьому місці річка втрачає більшу частину своєї води.
Але потім річка поповнюється за рахунок припливу Ваді-Нахр-Оуссел, після нього Шелифф робить поворот на північ і далі тече по глибокій ущелині Тель-Атлас. Потім шлях річки після міста Оуд-Чорфа слід 230 кілометрів на захід уздовж узбережжя Середземного моря. Впадає Шелифф в морі на відстані 13 кілометрів від міста Мостаганем. Шелифф інтенсивно використовується для господарських потреб, як і інші річки й озера країни Алжир. Протягом неї збудовано кілька ГЕС, вода використовується для зрошування полів. Долина річки дуже родюча, в ній вирощують виноград, бавовна, цитрусові фрукти. На цій річці розташувалися міста Еш-Шелифф, Айн-Дефла, Хемис-Мільяна.
Річка Джеді
Річка Джеді – це ще один великий водний потік в Цукрі, довжина її – 480 кілометрів. Географічні координати 34 градуси північної широти і 6 градусів східної довготи. Витік річки з’являється на висоті 1400 метрів (Сахарський Атлас). Напрямок течії постійно – з заходу на схід. Закінчується Джеді в солоному озері Шотт-Мельгир. Місце впадання знаходиться нижче рівня моря на 40 метрів. Рослинність по берегах бідна, так як грунт має високу концентрацію солі. Джеді, як і інші великі річки та озера країни Алжир, забезпечує водою міста. В даному випадку це Сиди Халед і Лагуат, загальне населення – 165 тисяч осіб.
Солоне озеро Шотт – Мельгир
Це найбільше озеро Алжиру, знаходиться на заході країни. Воно по-справжньому величезний площа – 6700 квадратних кілометрів. Одна тільки середня ширина досягає 131 кілометра. Влітку ця водойма пересихає, утворюючи солончак.
Взимку в період дощів озеро стає повноводним за рахунок води, що стікає з гір Орес. Озеро це досить оригінально тим, що воно знаходиться нижче рівня моря на 26 метрів. Поруч з озером знаходиться найнижча точка в країні-40 метрів. Також неподалік розташувалися міста Тугурт, Ель-Уед і Бискра. Озеро є угіддям Рамсарської конвенції.
Чорнильне озеро, опис
Чорнильне озеро (Сиди Моаме Бенали) знаходиться поруч з містом Сіді-Бель-Аббес. Воно знамените тим, що наповнене не водою, а так званими «чорнилом». Насправді це місце загибелі рослин і тварин, саме справжнє кладовище. Схоже озеро є в Танзанії і називається Натрон. Чорнильне озеро має й інші назви: Око Дьвола, Чорне озеро, Чорнильниця.
Секрет кольору
З першого погляду можна подумати, що озеро придбало такий відтінок в результаті жахливої техногенної катастрофи. Але це не так. Наукове пояснення цього ефекту наступне. В озеро впадають дві річки. В одній вода містить багато солей заліза, а в іншій є різні органічні сполуки у великій кількості, джерело яких – торф’яні болота.
Змішуючись, води цих річок утворюють дуже отруйну субстанцію в ході хімічних реакцій. Отримана густа рідина згубне для всього живого. Природно, тому озеро зовсім необитаемо, в ньому немає риби й інших організмів. Однак місцеві жителі стверджують, що можна використовувати цю воду, щоб писати на папері. Купатися в такому озері, звичайно, не рекомендується, чорнило дуже сильно проникають в шкіру і погано змиваються і, звичайно, можуть завдати шкоди здоров’ю.
Легенда Ока Дьвола
У легендах це озеро неспроста називають Диявольським і виникнення його пов’язують з тими часами, коли по землі Алжиру ходили злі духи. Диявол скуповував у душі людей, і з часом утворилося стільки бажаючих, що чорнила для контрактів вже не вистачало. І тоді з’явилося ціле озеро наповнене чорнилом. Існує повір’я, що той, хто зважитися скупатися в цьому озері, може втратити здоров’я і знайти прокляття. Тому місцеві жителі до озера Сиди Моаме Бенали навіть не підходять.
Незважаючи на це, водойма популярний серед приїжджих туристів. Та й чорнило в озері все одно видобуваються заповзятливими людьми для виробництва ручок, фарб і сувенірів. Продають потім ці ручки в канцелярських магазинах в Алжирі та деяких інших країнах.
Оазиси Алжиру
В оазисах Алжиру теж зустрічаються невеликі водойми. Оази – це такі живі ділянки пустелі, за рахунок яких відбулося заселення Сахари. Для подорожнього поява серед неживих золотистих пісків зелених райських куточків з пальмами і водоймами дуже несподівано і дивно. Самі місцеві жителі не сприймають оазиси частиною пустелі. Жити посеред пустелі було б неможливо, житло швидко б занесло піском. Оазиси Алжиру: Тимимун, Адрар, Бешар, Ель-Голеа. Вони досить великі, в них є аеропорти.
Оазис Тимимун дуже гарний, у ньому є солоне озеро, хоча жителям доводиться не солодко, з-за того, що необхідно боротися з піщаними хвилями, готовими поглинути будинку.
В оазисах розвинуте сільське господарство. Тут вирощують інжир, цитрусові, злакові, фінікові пальми. Вода для рослин видобувається складним способом. Система була розроблена дуже давно, але, незважаючи на це, не втратила свою ефективність.
