Мертві гілки
На закінчення розгляду індоєвропейських мов (на одному з яких ми з вами говоримо) давайте (не цокаючись) пом’янемо групи мертвих гілок цієї сім’ї.
На відміну від живих більшість з них складається всього з 1-2 представників.
Приміром, до тохарской відноситься 2 діалекту одного зниклого мови. Вгадайте якого? Правильно – тохарської.
Та ж ситуація з венетской гілкою. Правда, вчені сперечаються про те, чи можна до неї віднести либурнский і истрский мови, від чого жвавіше вона все одно не стане.
Своєю численністю виділяється на їх фоні анатолійська гілку. Всі її мертві представники служать нагадуванням про колись великої стародавньої культури, носії якої мешкали в Малій Азії в 1-3 тисячолітті до н. е. Вважається, що виникнення такого лінгвістичного розмаїття сприяло могутнє Хетське царство. В більш пізні століття воно було захоплене греками і персами.
Дана гілка складається з 4 груп: хетської, лідійської, палайський і найчисельнішою – лувийской.
