Балто-слов’янська гілка
Наша, рідна. З назви зрозуміло, що складається всього з 2 груп: слов’янської (південна, західна і східна підгрупи) і балтійської (східна, західна і дніпровсько-окская).
Приємно відзначити, що в першій більше мов, ніж у другій, і більшість з них живі. Будемо сподіватися, що цю планку нам вдасться тримати і далі.
Найбільш відомі серед живих балтійських представників – литовська та латиська. У той же час серед слов’янських – це болгарська, македонська, словенська, сербсько-хорватська (під усіма його діалектами), словацька, польська, чеська, білоруська, три наріччя російської мови і український.
Арійська гілка
Дуже численна і різноманітна. Складається з 4 груп – нуристанская, індоарійська, іранська та дардская. Фактично сюди можна віднести всі ті мови, завдяки яким вивчається сім’я стала індоєвропейської, а не просто європейської.
По своїй розмаїтості і кількості живих представників ця галузь лідирує серед інших “родичів”. Найбільш відомі її представники – таджицька, осетинська, бенгальська, сингальська, дівехі, хінді та фарсі.
