Діалог в педагогіці
Теорія діалогу отримала свій розвиток в роботах бразильського педагога Паулу Фрейре, який розглядав діалог як педагогічний метод. Він підкреслював, що практика діалогової комунікації в середовищі, що характеризується рівністю і повагою, дає можливість учням і вчителям вчитися один у одного.
Будучи захисником пригноблених, Фрейре впроваджував у практику принцип діалогу, виявляє і зв’язує цінності людей. Така педагогіка орієнтує на більш глибоке розуміння, на досягнення позитивних змін у світі.
Принцип діалогу сьогодні використовується в школах, корпораціях, громадських центрах, інших соціальних інститутах і утвореннях. Він дозволяє людям у невеликих групах доносити до інших своє бачення та досвід, що стосуються складних проблем і питань.
Суть використання діалогічного підходу полягає в тому, щоб допомагати людям у вирішенні давніх конфліктів і вибудовування більш глибокого розуміння спірних питань. Діалог – це не зважування, прийняття рішень і не суддівство. Це розуміння і навчання. Він перекидає всілякі стереотипи, створює довірчі відносини, дає людям можливість відкриватися до перспектив, помітно відрізняються від їх власних.
