Демографія – це наука про закономірності відтворення населення. Основні напрямки демографії

Демографія – це наука, яка займається вивченням чисельності, територіального розміщення, складу населення, закономірностей змін на базі економічних, соціальних, географічних, біологічних факторів, умов і причин.

Завдання науки

Основним її призначенням є виявлення та аналіз демографічних закономірностей, законів, взаємозв’язків. В завдання демографії входить:

  • вивчення спрямованості процесів на базі збору та аналізу демографічної ситуації;
  • розробка прогнозів;
  • продумування заходів демографічної статистики.

Методи дослідження

Для вирішення завдань, поставлених перед наукою, використовуються різні дослідницькі методики. Особливості демографії в тому, що крім описових технологій, широко використовується статистичний і математичний аналіз, порівняльний метод. Складно уявити собі систематизацію та узагальнення інформації без застосування дедукції і індукції, висунення гіпотези, моделювання та екстраполяції.

Демографія – це наука, яка спирається на соціологічні методи дослідження демографічної ситуації. Наприклад, метод когорт, поперечний і поздовжній демографічний аналіз, стандартизація дозволяють дослідникам скласти повну картину ситуації в окремому населеному пункті.

Сучасність

В даний час демографія – це комплексна система наук про населення, вивчає відтворення і демографічні процеси. Виділяють три основних критерії, на базі яких здійснюється в демографії внутрішня диференціація:

  • об’єктивно-предметний критерій;
  • орієнтованість на вирішення прикладних, практичних завдань;
  • теоретичний рівень наукового обґрунтування спостережуваних феноменів.

Демографія – це наука, в якій виділяють кілька галузей. В даний час існує формальна, теоретична, описова, історична, економічна, соціальна демографія.

Специфіка діяльності

Існують різні напрями демографії, кожне з яких є значущим для отримання загальної картини:

  • теоретичний фундамент науки становлять теоретична, описова, історична, економічна демографія, моделювання процесів;
  • прикладні дослідження;
  • демографія регіонів;
  • галузеві науки – етнічна, медична, військова, політична демографія;
  • соціально-демографічне прогнозування;
  • математичні, соціологічні, статистичні, картографічні методи;
  • теоретична база демографічної політики.

Взаємозв’язок з іншими науками

Серед тих областей, з якими співпрацює демографія, відзначають історичні та соціальні науки, що спеціалізуються на вивченні економіки населення, соціальної психології, соціології, міграційної політики, етнографії.

Крім того, розділи демографії нерозривно пов’язані з математикою і статистикою, генетикою, эпидемиологией, еволюційної біологією. Дана наука застосовує методи та використовує факти, встановлені іншими областями знань. Інші науки також в своїх дослідженнях застосовують демографічні відомості, що сприяє більш глибокому розумінню предмета дослідження.

Поняття демографії з’явилося в 1855 році. Цей термін пов’язаний з історією, адже аналіз відтворення в якості історичного процесу дає можливість виявляти його соціальну значимість, залежність від соціальних процесів, що протікають в суспільстві.

На демографію впливають особливості культури, побуту населення. В економічній області з даною наукою пов’язані ті сфери, що займаються вивченням зайнятості людей, відносин у сфері розподілу. З соціології демографії ближче взаємини в сім’ї. З допомогою соціальної психології можна розглядати особливості демографічної поведінки, прогнозувати його.

Окреме значення для збору даних про населення, їх перевірки, виявлення різних похибок мають математичні і статистичні методи.

Показники демографії у своїй базі мають і біологічні елементи. Це пояснює використання в даній науці методик і результатів експериментів в області генетики, фізіології, психології, антропології, геронтології.

Історичні відомості

Розмірковуючи про те, що вивчає демографія, зупинимося на цікаві факти, пов’язані з її появою. Є відомості про облік населення в Китаї в XXIII ст. до н. е.., а з XII ст. до н. е. в цій країні проводилися періодичні обліки. Питання демографії розглядався в Стародавньому Ірані, Єгипті, Месопотамії, Юдеї, Індії, для цього проводилася найпростіша перепис населення.

Історики володіють достовірними відомостями про облік чоловічого населення з кінця IV ст. до н. е. У Римській імперії з 510 по 30 р. до нашої ери перепис називали цензом, проводилася вона з військовими та фіскальними цілями. Вона охоплювала чоловіче населення, дозволяла виявляти кількість воїнів і платників податків. Наприклад, в Стародавньому Римі при правлінні Сервія Туллія (I ст. до н. е..) кожен житель повинен був жертвувати храмам певну суму, розмір якої прямо залежав від віку і статі людини.

Враховувалася у ті часи смертність у демографії, причинами якої були війни, численні епідемії. Перераховувалися не конкретні люди, а домогосподарства. Наприклад, в Англії за указом Вільгельма Завойовника в 1086 році був проведений облік населення, результати якого відомі як «Книга страшного суду».

Аналізуючи, що вивчає демографія, зазначимо, що в XV—XVI ст. ст. істотно розширилася практика обліку населення в країнах і містах. Але дослідження, як і раніше проводилися лише епізодично, щоб виявляти чисельність мешканців, які здатні платити податки, приймати участь у військових і оборонних діях.

Прийоми обліку

Розмірковуючи над тим, що є об’єктом демографії, спочатку розглянемо її методи. З кінця 18 століття стали проводити регулярні переписи населення в Сполучених Штатах Америки. Трохи пізніше подібні заходи стали здійснювати в Норвегії, Австрії, Голландії. З другої половини дев’ятнадцятого століття перепису стали звичним явищем у багатьох частинах світу. Поступово збільшувався набір показників: крім віку, в анкетах пропонувалося вказувати стать, сімейний стан переписуваних людей. Наукові принципи проведення подібних заходів були сформульовані вченим-статистом А. Кетле. Саме його вважають засновником демографії та статистики.

Він не тільки створив принципи проведення перепису населення, але і встановив, що такі суспільні процеси, як смертність, народжуваність, злочинність, також володіють певною закономірністю.

Перепис населення в Бельгії в 1846 році була проведена за добу, в результаті вдалося визначити фактичну кількість людей. Для проведення обліку були залучені спеціально навчені реєстратори. Досвід заходів, проведених у Бельгії, по достоїнству оцінили інші країни, вони стали впроваджувати його у свою практику.

Статистичні міжнародні конгреси

Їх почали проводити з другої половини XIX століття, щоб підвищувати якість проведення переписів населення.

За період з 1853 по 1876 рр. були проведені дев’ять міжнародних статистичних конгресів:

  • у Брюсселі (1853 р.);
  • у Парижі (1855);
  • у Відні (1857 р.);
  • у Лондоні (1860 р.);
  • у Берліні (1863 р.);
  • у Флоренції (1867 р.);
  • у Гаазі (1869 р.);
  • в Будапешті (1876 р.);
  • у Санкт-Петербурзі (1872).

На останньому конгресі були прийняті рекомендації щодо проведення перепису населення, що базуються на бельгійському досвіді. Пропонувалося проводити їх не менше одного разу на десять років у роки, які закінчуються на 0 (або 9, 1), ведучи облік наявного населення на аналізований часовий проміжок.

Цивілізовані країни світу взяли до уваги рекомендації конгресу. У 70-ті роки дев’ятнадцятого століття було здійснено 48 переписів, а в першому десятилітті минулого століття – 74. В 1885 році був створений Міжнародний статистичний інститут, у завдання якого входило проведення однієї сесії статистиків-демографів у три роки. Наприклад, подібний захід пройшов в Санкт-Петербурзі в 1897 році. Саме на ньому було прийнято рекомендації всім країнам організувати на початку XX століття повноцінний перепис населення.

У 1900 році вона була проведена в 19 країнах, через рік перепис відбувся ще в 26 державах. До початку нашого століття не залишилося у світі країн, в яких жодного разу не проводилася перепис населення.

Є й ті малорозвинені держави, в яких останній раз повноцінна перепис населення була проведена 20-30 років тому.

Висновок

Демографія є наукою про народонаселення, про основні закономірності відтворення, а також щодо соціальних та економічних факторах. Ця наука вивчає населення, його склад, чисельність та динаміку, статево-вікові структури. Демографії більше 300 років, але вона як і раніше не втрачає своєї актуальності. Крім аналізу кількісного та якісного складу населення, в її завдання входить і проведення робіт, пов’язаних з прогнозуванням. Одиницею демографії є людина. Він володіє різноманітними ознаками: віком, статтю, сімейним станом, освітою, національністю, родом занять. Будь-які зміни в житті людей складають рух населення. Існує підрозділ демографії на розділи, кожен з яких важливий для економіки країни.

Теоретична частина цієї науки пов’язана з трактуванням рушійних сил відтворення населення, впливу на цей процес соціальних, економічних, психологічних чинників. В демографічну теорію включають пояснення способу відтворення, а також взаємного впливу демографічних структур і процесів.

В якості джерела інформації для демографії застосовують результати переписів громадян, узагальнені дані реєстрації смертей, народжень, розлучень, матеріали обстежень і невеликих переписів.

В описі демографічних процесів використовують загальну характеристику чисельності статевого, вікового, сімейного, шлюбного складу населення, а також загального рівня і напрямків демографічних процесів у певних умовах.

Демографія в даний час є наукою, що володіє власними теоретичними знаннями, методами, практичними завданнями. Серед основних завдань, які стоять перед нею, виділяють аналіз тенденцій і факторів демографічних процесів, розробку прогнозів, продумування і проведення заходів щодо поліпшення демографічної політики.

Важливо вміти оцінювати достовірність статистичної інформації, підбирати для кожного випадку певні показники.

Вони, в залежності від конкретних умов, можуть абсолютно по-різному характеризувати інтенсивність і напрямок одного процесу. Наприклад, в один момент часу деякі показники можуть свідчити про зниження рівня народжуваності, в той час як частина чинників підтверджує її зростання.

Аналітик повинен зрозуміти, що в дійсність відбувається в розглянутий період часу. Від правильності даної оцінки безпосередньо залежать ті дії, які будуть вжиті з боку державних структур для вирішення виявленої проблеми.

Важливе значення має й вивчення факторів демографічного процесу. Усвідомлення причин, які спричинили зниження народжуваності, переселення сільського населення у великі промислові центри, дозволяє аналітикам не тільки узагальнювати отримані відомості, але і продумувати конкретні механізми дій, які сприяють поліпшенню демографічної ситуації в країні.

Демографія не може існувати без інших наук: біології, географії, історії, психології, філософії. Завдяки їх взаємодії аналітики отримують повне уявлення про ситуацію в селі, селі, місті, країні. Отримані дані обробляються, використовуються для конкретних заходів.