Чи справді все так гладко?
Згадаймо недавнє радянське минуле. Штат підприємства являв собою якийсь згуртований організм, єдине ціле. Це був колектив ентузіастів, які працювали не за гроші, а за ідею.
Всі вони поділяли спільну місію та цінності, рухалися в єдиному пориві. Були готові завжди прийти на допомогу товаришеві і замінити собою, якщо потрібно.
А тепер спробуйте також налагодити роботу, якщо в процесі бере участь десяток різних компаній, кожна з яких хоче урвати шматок пожирніше і відстоює лише власні інтереси, не піклуючись про інших і загальне благо.
Так як же бути? Радянська модель занадто важка, ненажерлива і неповоротка для сучасної економіки. А аутсорсинг, хоча і підвищує ефективність, не дозволяє колективу працювати як єдиний організм.
Вихід тільки один – шукати золоту середину. Не кожному підприємству потрібні сторонні кадри. Також, як і не кожний процес можна віддати на аутсорсинг.
Тут до кожної ситуації потрібно підходити індивідуально. Де-то вигідніше впроваджувати сучасні рішення і підвищувати ефективність, десь- тримати штатних фахівців.
Практика показує, що можна запроваджувати аутсорсинг там, де існує ризик аварії або зупинки безперервного виробництва. Якщо приймати рішення і діяти потрібно протягом декількох годин, а іноді і хвилин, відповідати за цю ділянку повинен тільки штатний спеціаліст. Особливо це стосується промислових підприємств і виробництв з підвищеним рівнем небезпеки.
