Аналітика геополітики стала в останні десятиріччя однією з найбільш затребуваних і перспективних сфер суспільно-наукової діяльності. Ті глобальні зміни, які відбуваються на наших очах, вимагають осмислення та спеціального аналізу. Геополітикою, аналітикою і коментарями по різних міжнародних питань займаються люди, які мають різні компетенції – військові, дипломати, політологи й економісти. Всі ці сфери знання перетинаються в тому, що прийнято називати геополітикою.
Визначення терміна
Геополітика як наука, безпосередньо пов’язана з територією, є частиною політичної географії. У своєму найбільш традиційному розумінні політика, геополітика та аналітика перетинаються в тій частині, яка стосується державних територій, ресурсів, їх розподілу і перерозподілу, а також контролю над спірними територіями та впливу на треті держави.
Сьогодні прийнято розрізняти три основні категорії геополітики: традиційну, нову (її ще називають геоэкономикой) і новітню (яку часто називають геофилософией). В силу того, що світ живе в ситуації переміг капіталізму і неоліберальної політичної системи, особливого значення набуває геоекономіка, яка займається геополітикою та аналітикою. У світі все більшого значення сьогодні має не стільки військова міць, скільки економічна, тому зростає кількість фахівців, що вивчають зв’язок економіки і політики.
Традиційна геополітика
Концепція, що виникла наприкінці XIX століття, називалася спочатку політичною географією. Проблематика нової дисципліни була визначена інтелектуальним союзом політолога Рудольфа Челлена і німецького географа Фрідріха Ратцеля, перу якого належить написана в 1897 році книга “Політична географія”.
Дві глобальні війни XX століття вплинули на аналітику політики і геополітики. Після Другої світової війни домінуюче становище в цій науці зайняли “холодна війна”, військово-стратегічний паритет і взаємне стримування.
Дещо пізніше були актуалізовані такі питання, як глобалізація, багатополярний світ, наддержава. Крім того, почали виділятися окремі параметри, за якими окрема держава має переваги перед іншими, наприклад, спорт, ядерну зброю, економічна міць.
Предмет наукового інтересу
Геополітика та аналітика подій у світі представляють інтерес для широкої аудиторії, будучи предметом наукового інтересу відповідних фахівців.
Основним об’єктом вивчення для геополітики є геополітична структура світу, яка формується дуже різноманітними державно-територіальними моделями. Геополітика вивчає те, як на певній території здійснюється контроль і його механізми, а також взаємодія певної територіальної моделі з іншими такими ж.
Історія формування наукових концепцій
Історичним ядром геополітики є географія, до якої приєднуються методи вивчення зв’язків на окремо взятій території, а також між балансом світових сил. Щоб виявити закономірності, зв’язки і баланс сил, у геополітиці використовується метод моделювання і прогнозування.
Геополітика може також вивчати і локальні проблеми, контексти і зв’язку, однак усі ці питання розглядаються тільки в більш широкому міжнародному контексті. В академічних колах геополітичну проблематику розглядають з допомогою соціологічних, економічних, географічних та економічних методів. При цьому розглядаються як місцевого, так і державного, але насамперед міжнародний контексти.
Геополітичні школи другої половини XX століття
Після Другої світової війни сфера впливу СРСР істотно розширилася. Перед керівництвом країни постала необхідність мати прогнози, аналітику, геополітичну інформацію про те, які процеси відбуваються в світі. Потрібна інформація по самому широкому спектру питань. Також були потрібні поради, як реагувати на міжнародні виклики.
Крім того, перед радянським керівництвом все ще стояло завдання по розширенню свого міжнародного впливу за межі Європи, значна частина якої після Другої світової війни вилася в соціалістичний табір.
Було прийнято рішення для розширення та зміцнення міжнародного впливу використовувати всі доступні засоби: економіку, спорт, військову і політичну машини, а також культуру і науку. Головними концепціями в міжнародній боротьбі Радянського Союзу стали стримування “американської гегемонії” і паритет.
Найбільшими геополітичними школами XX століття були американська і радянська. Обидві вони використовували в якості головних понять словосполучення “світ капіталізму” і “світ соціалізму”. Кордону “світів” залишалися відносно стабільними протягом кількох десятиліть, хоча, наприклад, соціалістичні Югославія, Албанія та Китай вийшли з-під безпосереднього контролю керівництва СРСР.
Росія після розпаду СРСР
Політична аналітика та геополітика в кінці XX століття змушені були істотно змінитися під тиском нових обставин. Припинив своє існування Радянський Союз, соціалістичний блок розсипався, суспільні науки змушені були почати шукати нові відповіді і нові терміни для визначення того, що відбувається в світі і писання нових державних і наддержавних структур.
У дев’яностих роках у Росії відзначалася значна деградація в цілих галузях суспільно важливої діяльності, таких як наука, соціальне забезпечення, освіта, промисловість. Істотне скорочення стратегічних ядерних сил і занепад армії не дозволяли країні надавати колишній вплив на міжнародну політичну систему. Більш того, сама Росія потребувала економічної допомоги.
Росія в XXI столітті
Міжнародна економічна аналітика і геополітика Росії XXI століття зосереджені на пошуку шляхів повернення Росії позицій, втрачених в результаті колапсу комуністичної системи.
На початку двохтисячних років керівництво країни зробило активні спроби порушити склався консенсус про те, що світ остаточно став однополярним з домінуючою перевагою США над іншими країнами.
Економічна ситуація початку нового століття дозволяла керівництву країни інвестувати значні ресурси реформування, реконструкцію та розвиток армії. Вперше за довгий час почали проводитися на регулярній основі військові навчання, включаючи участь армій інших держав, що дозволило налагодити дружні та партнерські відносини зі своїми сусідами.
Серед професіоналів, що займаються геополітикою, домінує уявлення про необхідність домогтися ліквідації однополярної системи в світі через військове суперництво. Інших поглядів дотримуються геополітичні школи інших країн.
Німецька школа
Німеччина є країною, де геополітика активно розвивалася на переломі XIX-XX століть. У німецькомовній літературі початку минулого століття сформувався стійкий погляд на державу як на якусь подобу біологічного організму, спрямованого на розвиток і зростання. У такій парадигмі природним підсумком розвитку будь-якої держави ставала зовнішня експансія.
Всю першу половину двадцятого століття думки німецьких політологів були спрямовані на обґрунтування домагань уряду країни на континентальну панування, за яким послідувало б світова. Такі ж завдання ставили перед собою англо-саксонські геополітики Великобританії і США.
Значна частина XX століття пройшла під прапором боротьби за колоніальні володіння між найбільшими світовими державами. Однак після катастрофи, яку принесла з собою Друга світова війна, по країнам “третього світу” прокотилася хвиля антиколоніальних рухів, що внесло суттєві корективи в геополітичну теорію, так як вона змушена була почати враховувати інтереси нових гравців – держав, що звільнилися від колоніального гніту.
Американська школа
Лідируючі позиції, які вони займають в економіці, озброєнні і науки, сприяють формуванню особливого ставлення до тих завдань, які повинна вирішувати держава на міжнародній арені.
В американській геополітиці та аналітики домінують дві точки зору. Згідно з однією з них, після Другої світової війни сформувався порядок, який зберігатиметься ще тривалий час, а завдання Америки полягає в тому, щоб у світі зберігалися стабільність і передбачуване протягом капіталу.
Згідно з іншою поширеною точкою зору, ідея глобалізації втрачає свою актуальність, так як все більшого значення набуває регіоналізація, яка виводить з-під контролю США значні території, піддаючи небезпеки саму Америку. Аналітика військових матеріалів в геополітиці в наш час відіграє вирішальну роль, так як вплив військової сили на інші регіони набуває в американській зовнішній політиці все більшого значення.
