Що таке вітчизна? Походження, значення, вживання слова

Вітчизна — горде, урочисте слово. У повсякденній мові воно звучить недоречно, а тому практично не вживається. Між тим знати його мають і діти, і дорослі. Адже це слово наскрізь просякнуте сильними емоціями, любов’ю до Батьківщини, усвідомленням свого обов’язку перед нею. Що таке Вітчизна? Давайте розбиратися разом.

Походження

Це слово ми знаходимо в давніх пам’ятках починаючи з XI століття. «Вітчизна» утворено від слова «батько». Спочатку так називали предків або рід, до якого людина належав. Пізніше цим словом почали називати родовий маєток сім’ї, вотчину, спадкові права нащадка, що передаються по лінії батька. Поступово значення слова «вітчизна» розширилося, і під ним стали розуміти рідну землю. Ту, на якій жили твої батьки і діди, на якій ти народився і виріс.

Поняття про Батьківщину як про землі наших предків властиво всім індоєвропейським мовам. У польському є слово ojczyzna, в українському — вітчизна. В англійській вітчизну називають fatherland від father (батько), у німецькій — vaterland. Та й слово «патріотизм» бере початок від латинського pater (батько чоловічої статі, предок).

Що значить «вітчизна»

У сучасних словниках вказується тільки одне значення цього слова. Під «вітчизною» ми маємо на увазі країну, в якій народилися. Причому це слово відноситься до застарілої, високої, урочистої лексики. Крім смислового наповнення, воно несе на собі емоційний відбиток.

Поняття «вітчизна» тісно пов’язане з уявленням про «обраній землі», яка вигодувала нас і про яку ми повинні дбати. В. І. Даль у публікації «Що таке вітчизна?» порівнює її одночасно з колискою і могилою. Це те місце, де людина відчуває себе вільним, де йому знайомі і близькі всі звичаї, традиції. Прожити все життя на рідній землі і лягти в неї для російської людини завжди було щастям. Підкреслює Даль і думка про необхідність збереження вітчизни для нащадків. Віддати життя за рідну землю здавна вважалося священним обов’язком кожного російської людини.

Дивіться також:  Морфологічний розбір дієслова — порядок дій і приклади

Синоніми та антоніми

Близьке значення мають також слова «батьківщина», «вітчизна». Перше з них несе в собі материнський аспект: Батьківщина-мати. Це любляча сила, яка наділяє нас всіма благами, які дає життя, дозволяє користуватися тим, що сама має. Слова «вітчизна», «вітчизна» більше пов’язані з батьківським, духовним спадком. Тут на перше місце виступають такі поняття, як обов’язок, совість, честь. Мало любити рідну землю. Важливо зберегти і примножити цінності, звичаї, традиції, передані нам предками.

Антонімом до «вітчизни» є слово «чужина». Це чужий край, нерідна країна, де людина змушена страждати. На відміну від рідного дому, тут все незнайоме, неизученное, дивне, тому жити важче. Вітчизна асоціюється з упевненістю в завтрашньому дні, привітністю. Тут все тобі допоможуть, а дрібні негаразди переносяться легше. Чужина, навпаки, непривітна, холодна, сповнене небезпек. Там доводиться пристосовуватися до нових звичаїв, підкорятися, не сподіваючись на допомогу та підтримку.

Прислів’я про вітчизну

Що таке «вітчизна» для російського народу, можна зрозуміти, вивчаючи фольклор. Не забувати своє коріння, пишатися батьківщиною і боротися за місце під сонцем вчать нас наші предки. Дуже влучно і коротко про це йдеться в прислів’ях:

  • В боях за вітчизну смерть красна.
  • Для любимої вітчизни не шкода й життя.
  • Не буває сина без вітчизни.
  • Перше в житті — чесно служити вітчизні.
  • Хто вітчизну любить, той і ворога порубати.
  • Кожному своя вітчизна мила.

Батьківщина тут підноситься як найважливіша цінність, що стоїть вище особистих інтересів і матеріальних благ. Червоною ниткою через всі прислів’я проходить тема захисту вітчизни від ворогів. Російський солдат завжди був готовий пожертвувати своїм життям заради порятунку улюбленої країни і народу. Вітчизна для нього міцно асоціювалася з матір’ю, відступитися від якої, кинути в біді просто неможливо.

Дивіться також:  Дієта при запорах: продукти, правила харчування та рекомендації

Вірші про вітчизну

Слово це часто зустрічається в творах російських поетів. Всі ми пам’ятаємо зі шкільних часів вірш Лермонтова «Люблю вітчизну я, але дивною любов’ю…» У ньому поет аналізує своє сприйняття Батьківщини. Що таке батьківщина для нього? Це не військова слава, не гордість за свою державу, не схиляння перед літописними переказами старовини. Лермонтов відкидає цей казенний патріотизм, але в той же час схиляється перед величною російської природою і простим побутом селян. Він оспівує рідні річки, степи і ліси, «тремтячі вогні» сіл, різьблені віконниці на хатах і сільські свята.

Сприйняття вітчизни як чогось рідного і до болю близького простежується і в інших поетів. Е. Асадов у вірші «Батьківщині» шкодує про затертости слів «держава», «батьківщина», «вітчизна». Він розповідає про свій погляд на ці святі поняття. Перед ним вітчизна поставала у вигляді конкретних людей: мами, першої вчительки, дівчата, що вивела заплутавшего подорожнього з лісу. Батьківщина оживає в оточуючих людях, які приходять на допомогу в скрутну хвилину, дарують нам свою любов, відкривають двері у величезний світ.

Що таке вітчизна? Кожен сприймає це слово по-різному. Хтось відчуває гордість за свою країну, її величне минуле. Хто-то представляє себе рідну вулицю і обличчя близьких людей. Хтось згадує про російських традиціях, народних святах, особливому менталітеті. Всі ці точки зору мають право на існування. Головне, щоб це слово не перестало звучати урочисто і гордо, як звучало воно для наших предків сотні років тому.