Володимир Наумов – знаменитий радянський і російський кінорежисер. Відомий також як актора, сценариста, педагога і продюсера. В 1982 році був удостоєний звання Народного артиста СРСР. Отримував нагороди на міжнародних кінофестивалях за фільми “Світ входить”, “Легенда про Тіля”, “Тегеран-43”, “Білий свято”.
Біографія режисера
Володимир Наумов народився в 1927 році. Він з’явився на світло в Ленінграді. Його батько був тісно пов’язаний з кінематографом, Наум Соломонович працював кінооператором, у нього, до речі, була подвійне прізвище – Наумов-Страж. Працював у фільмах “Пісня весни”, “Ми з Кронштадта”, “Ніч у вересні”.
Володимир Наумов пішов по його стопах, в 1952 році отримав диплом про закінчення режисерського факультету у Вдіку. Займався у творчій майстерні Ігоря Савченка.
Його творчий дебют відбувся в картинах самого Савченка “Третій удар” і “Тарас Шевченко”, в роботі над якими Володимир Наумов виконував обов’язки помічника режисера.
Творчий дебют
У 1950 році Савченко раптово вмирає, Наумов разом з Олександром Аловым завершують картину “Тарас Шевченко”, яка виходить на екрани в 1951 році.
Потім разом із Аловым герой нашої статті ставить ще один фільм. Це картина “Тривожна молодість” за романом Бєляєва “Стара фортеця”. В 1956 році вони випускають екранізацію романа Островського “Як гартувалася сталь” під назвою “Павло Корчагін”.
Дія цієї картини перенесено в 30-ті роки. Вже смертельно хворий Корчагін, який прикутий до ліжка, згадує про свою бойової юності, розповідає про революцію, життєві негаразди і труднощі, навіть втрачаючи зір, прагне закінчити роботу над книгою своїх спогадів.
Ця робота була відзначена срібною медаллю Всесвітнього фестивалю молоді і студентів, заохочувальним дипломом Всесоюзного кінофестивалю.
У 1957 році молоді режисери приходять працювати на “Мосфільм” на запрошення знаменитого Івана Пир’єва.
Участь у Венеціанському кінофестивалі
Справжнім успіхом режисера Володимира Наумова стала драма “Світ входить”, над якою він працював з Аловым. У головних ролях знялися Олександр Дем’яненко, Віктор Авдюшко, Микола Гринько.
В центрі фільму виявляється молодший лейтенант Івлєв, який тільки що закінчив училище. Він відправляється до Берліна за кілька днів до повної капітуляції Німеччини у Великій Вітчизняній війні. У зруйнованому місті він зустрічає вагітну німкеню, якій допомагає дістатися до госпіталю. Далі йому належить супроводжувати контуженого солдата в тил. Таким чином, старші і більш досвідчені офіцери хочуть вберегти його від випадкової смерті в останні дні війни. Разом з Ивлевым їде і вагітна німкеня. Їх шлях, по своїй складності і тернистости, відразу нагадує “Одіссею” Гомера.
До кінця шляху головний герой прибуває змужнілим і таким, що подорослішало. Закінчення війни збігається зі святкуванням народження немовляти. У фінальній сцені новонароджений пісяє на тепер стало непотрібним зброю.
Картина була відзначена на міжнародному Венеціанському кінофестивалі. Фільм отримав спеціальну премію журі.
Цензурні заборони
У 1962 році Наумов знімає цикл новел “Монета” за мотивами оповідань американського письменника Альберта Хлоп’яти, а в 1966 році в біографії Володимира Наумова настають непрості часи. Його новий фільм, знятий також у співавторстві з Аловым, заборонений з цензурних міркувань.
Це трагікомедія під назвою “Поганий анекдот”, знята за однойменним оповіданням Федіра Достоєвського. Історія про петербурзького чиновника, який вирішив, що успіх реформи державної залежить виключно від його особистісних якостей і гуманності, не була схвалена цензурою. Фактично це стало закінченням відлиги і початком брежнєвської епохи. На екрани стрічка вийшла тільки в 1987 році.
Найкращі роботи
Один з найвідоміших фільмів Володимира Наумова – кінороман “Біг”. Разом з Аловым герой нашої статті поставив його за однойменною п’єсою Михайла Булгакова.
Картина розповідає про останні місяці Громадянської війни в Росії. Дії розгортаються на півдні країни.
У 1976 році на екрани виходить “Легенда про Тіля”. Це цілих дві повнометражні картини, об’єднаних однією тематикою – “Попіл Клааса” і “Хай живуть старці”. Стрічка присвячена середньовічному герою німецьких і голландських легенд Тилю Уленшпигелю.
Яскраво показано страждання голландського народу в XVI столітті, який знемагає від високих податків, жорстоких указів, інквізиції, починаючи визвольну війну проти іспанського панування.
У 1980 році Алов і Наумов випускають ще одну гучну прем’єру – політичний детектив “Тегеран-43”. Стрічка моментально стає одним з лідерів радянського прокату. Велику роль у цьому зіграв акторський склад. Крім знаменитих радянських артистів (Армена Джагарханяна, Наталя Белохвостикова, Гліба Стриженова), в картині знімаються і зірки французького кіно. В першу чергу вся увага прикута до секс-символу 80-х Алену Делону.
Успіх забезпечує і захоплюючий сюжет – за завданням Гітлера і його наближених у Тегеран напередодні важливих міжнародних переговорів лідерів трьох держав проникає група терористів. Перед радянськими розвідниками поставлено завдання забезпечити безпеку Тегеранської конференції і не дати переговорів зірватися.
Робота після смерті Алова
У 1983 році незмінний партнер Наумова Олександр Алов помирає у віці 59 років. Після цього Наумов працює один.
У 1987 році він знімає драму “Вибір” про радянського художника, який на виставці в Італії зустрічає свого фронтового друга, який мріє повернутися на батьківщину. У 1989 році на екрани виходить історична драма “Закон” про початок процесу реабілітації політичних в’язнів в середині 50-х років після смерті Йосипа Сталіна.
У 1990 році при підтримці кінематографістів з ФРН виходить політична драма “Десять років без права листування”.
У 90-ті роки Наумов працює вже не так активно. Виходить лише кілька стрічок – “Білий свято”, “Годинник без стрілок”, “Джоконда на асфальті”, “Казки про царя Салтана”.
У кількох цих картинах він з’являється і як актор. Взагалі ж свої найвідоміші ролі він зіграв у трагікомедії Олександра Мітти “Гори, Гори, моя зірка”, де йому дістався образ штабс-капітана, і психологічному романі Олександра Гордона “Крадіжка”.
Сімейне життя
Особисте життя, біографія Володимира Наумова завжди цікавили його численних прихильників. Він був двічі одружений. Його першою обраницею стала актриса Ельза Леджей, від якої в 1962 році у нього народився син Олексій. Зараз онук Володимир Наумов-молодший – відомий драматург. Ось лише пара не була щаслива. У 1962 році вони розлучилися.
Особисте життя Володимира Наумова щасливо склалася з актрисою Наталією Белохвостикова, на якій він одружився в 1974 році. Через два роки у них народилася донька Наталя, яка стала актрисою і кінорежисером. Також пара виховала прийомного сина на ім’я Кирило.
Зараз Наумов відійшов від справ, йому 90 років.
